Олеся Гончара, 71
Олеся Гончара, 71 | |
---|---|
Проєкт будинку Осипа Родіна 1882 року | |
50°26′52″ пн. ш. 30°29′48″ сх. д. / 50.44784960002777296° пн. ш. 30.49668360002777945° сх. д.Координати: 50°26′52″ пн. ш. 30°29′48″ сх. д. / 50.44784960002777296° пн. ш. 30.49668360002777945° сх. д. | |
Країна | Україна |
Розташування | Київ |
Тип | будівля |
Стиль | еклектизм |
Архітектор | Володимир Ніколаєв |
Статус | щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, охороняється законом |
Медіафайли у Вікісховищі |
Садиба Осипа Родіна — будинок другої половини XIX століття у Києві на вулиці Олеся Гончара, 71.
Будинок — один із елементів рядової забудови кварталу. Наказом Департаменту охорони культурної спадщини (ДОКС) Київської міської державної адміністрації № 46 від 22 вересня 2020 року будівлі надали статус щойно виявленої пам'ятки історії та архітектури[1]. 28 січня 2021 року Окружний адміністративний суд Києва скасував охоронний статус будівлі[2].
У другій половині XIX століття на території садиби стояв одноповерховий дерев'яний будинок із садом і господарськими будівлями. 1881 року ділянку викупив селянин Осип Родін. 1882 року на його замовлення звели будівлю за проєктом київського архітектора Володимира Ніколаєва. 1901 року садиба перейшла у спадок донькам Родіна — міщанкам Надії Зелінській і Ганні Богорській. 1910 року садибу продали дворянину Казимиру-Альбіну Жубру, який на той час працював в управлінні Південно-Західної залізниці[3].
Близько 1922 року більшовики націоналізували будинок і передали в оренду житлокооперативу.[джерело?]
19 жовтня 1998 і 30 березня 2001 року фірма «Вета» викупила частину приміщень, а іншу, з комунального майна, отримала в оренду. 27 листопада 2003 року рішенням міськради будівлю перевели із житлового фонду в нежитловий. У березні 2011 року частину приміщень будівлі № 71, що перебувала у власності територіальної громади, передали в оренду й одразу дозволили приватизувати нежитлові приміщення. 14 червня 2012 року комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з позовом про виселення з приміщень фірми «Вета» і повернення майна. Суд задовольнив ці вимоги[4].
У будинку розташовувався Театр Історичного Портрета (ТіП), заснований 1978 року Ігорем Шведовим (1924 — 2001), художнім керівником, автором і виконавцем усіх вистав[3].
До 2014 року приміщення займала «Вільна сцена» театру драми і комедії на Лівому березі, індивідуальний проєкт режисера Дмитра Богомазова.[джерело?]
Відкрита у 2006 році експериментальна сцена на 20 місць була найменшим театральним майданчиком Києва[3].
8 квітня 2010 року фірма «Арікс» викупила сусідню ділянку № 69, а в 2013 і 2015 роках — № 71. За результатами журналістських розслідувань кінцевим бенефіціарним власником фірми «Арікс» визначено Якова Басса, батька Дениса Басса, колишнього заступника київського голови Черновецького[5].
2012 року Міністерство культури України у відповідь на запит КМДА відмовило в наданні будинку по вулиці Олеся Гончара, 71, охоронного статусу (на підставі висновку експертної ради при Міністерстві культури, наданого за підписом М. М. Дьоміна)[6].
2019 року фірма «Арікс» делегувала функції замовника будівництва ТОВ «Концепт-плаза». Різні власники «Концепт-плаза» пов'язані з фірмами з орбіти Дмитра Ісаєнка, народного депутата від ОПЗЖ, Андрія Вавриша, власника компанії SAGA Development, та колишнього заступника директора департаменту містобудування й архітектури Київської міськадміністрації. Власники за допомогою громадської організації «Європейський закон і порядок» через суд домоглись визнання внесених ними змін у дозволі на будівництво[5][7].
2019 року на території колишньої садиби розпочалось будівництво ЖК «Franklin Concept House» на 18 поверхів[8][9].
У вересні 2020 року активісти, об'єднані навколо проєкту «Мапа реновації», звернулися до депутатів Київської міської ради з вимогою внести будинок до переліку нововиявлених пам'яток архітектури. 22 вересня 2020 року Департамент охорони культурної спадщини надав будинку статус щойно виявленої пам'ятки історії та архітектури[1][10].
Власники будівлі оскаржили наказ в Окружному адміністративному суді. Суд звернувся до Українського товариства охорони пам'яток історії й культури (УТОПІК) щодо визначення цінності будівлі. У висновку УТОПІК зазначено, що об'єкт належить до рядової забудови і його рекомендовано вилучити з переліку об'єктів культурної спадщини. Посилаючись на цей документ, 28 січня 2021 року суд задовольнив позов власника будівлі й скасував наказ ДОКС[11][5].
4 серпня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд підтримав позбавлення будинку Осипа Родіна статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини. Тобто суддями залишено в силі рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні апеляційних скарг Мінкульту, Офісу прокурора та громадської організації «Мапа Реновації». Тепер справу буде розглядати Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду України. 5 серпня, вже на другий день після позбавлення статусу щойно виявленої пам'ятки культури, біля об'єкта почалися будівельні роботи[12].
Цегляний будинок первісно був двоповерховий. На початку XX століття добудували третій поверх.
Створений у формі цегляного стилю й еклектики з використанням елементів модерну. Фасад розчленований центральною і боковими розкріповками, які фланковані лізенами. На рівні першого поверху лізени рустовані. Віконні прорізи прямокутні, а на верхньому поверсі аркові. Попри це використання елементів декору, схожих на початкові, автентичність будівлі була порушена пізнішою надбудовою.
Станом на лютий 2021 року у цілому кварталі збереглися лише два зразки забудови кінця ХІХ сторіччя, зокрема й будівля № 71[3].
- ↑ а б Наказ Департаменту охорони культурної спадщини № 46, 2020, с. 4.
- ↑ Єдиний державний реєстр судових рішень: справа № 640/28045/20. court.gov.ua. 28 січня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в г Садиба Осипа Родіна, 2020.
- ↑ Постанова Вищого господарського суду України № 5011-3/1124-2012, 2012.
- ↑ а б в Знесення нововиявленої пам’ятки на Гончара, 2021.
- ↑ Ганна Мамонова (21 квітня 2021). Київрада розгляне питання про можливе знесення чотирьох історичних будівель Києва. suspilne.media. Суспільне. Процитовано 28 травня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Сагайдачного, 18: житло під виглядом готельних апартаментів, 2020.
- ↑ Історична забудова чи багатоповерхівка, 2021.
- ↑ ЖК Franklin Concept House на Гончара, 2020.
- ↑ ОАСК вилучив будинок на Гончара з переліку об’єктів культурної спадщини, 2021.
- ↑ Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва № 640/28045/20, 2021.
- ↑ Орися Маркевич (20 серпня 2021). У Києві почали демонтаж будинку Осипа Родіна. the-village.com.ua. Процитовано 21 серпня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
- Департамент охорони культурної спадщини КМДА. Наказ № 46 від 22 вересня 2020 року. — 2020. Процитовано 10 лютого 2021.
- Історична забудова чи багатоповерхівка: хто переможе у протистоянні довкола будинку по вулиці Гончара у Києві // Вечірній Київ. — 2021. — 6 лютого. Процитовано 10 лютого 2021.
- ОАСК вилучив будинок на Гончара з переліку об'єктів культурної спадщини. Поруч будують багатоповерхівку // The Village. — 2021. Процитовано 10 лютого 2021.
- ОАСК «зніс» нововиявлену пам'ятку на Гончара, на місці якої Ісаєнко з партнерами будує 19-поверхівку // Наші гроші. — 2021. — 5 лютого. Процитовано 10 лютого 2021.
- Постанова Вищого господарського суду України № 5011-3/1124-2012 від 22 серпня 2012. — 2012. — 22 серпня.
- Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва № 640/28045/20 від 28 січня 2021 року. — 2021. — 28 січня. Процитовано 10 лютого 2021.
- Садиба Осипа Родіна // Мапа реновації. — 2020. Процитовано 10 лютого 2021.
- Шарпінська Ірина. Сагайдачного, 18: житло під виглядом готельних апартаментів // Наші гроші. — 2020. — 30 липня.
- ЖК Franklin Concept House на Гончара. — 2020. — 9 січня. Процитовано 10 лютого 2021.
|