Опішнянське городище
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d2/%D0%9E%D0%BF%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B5_%28%D0%94%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0_VIII%2C_X_%E2%80%93_%D0%BF%D0%BE%D1%87._%D0%A5%D0%86_%D1%81%D1%82.%29%2C_%D1%81.%D0%9E%D0%BF%D1%96%D1%88%D0%BD%D0%B5%2C_%D0%97%D1%96%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80-%D0%BD.%2C_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB..jpg/450px-thumbnail.jpg)
Опішня́нське горо́дище — поселення, що належить до роменських городищ. Виявлено на початку XX ст. у південно-східній частині смт Опішні Зіньківського району Полтавської області. Датують серединою VIII — початку IX століття.
Рішенням Полтавського облвиконкому № 247 від 23.04.1982 року віднесене до нерухомих пам'яток археології місцевого значення.[1]
Розміри — 165×45 м. Площа — 0,8 га. Задерноване, частина зайнята кладовищем
Перші розкопки було розпочато археологом-славістом Іваном Івановичем Ляпушкіним у 1940 році, які були продовжені у 1957 році. У 1975 році розкопки були відновлені Лівобережним загоном Слов'яно-руської експедиції ІА АН УРСР під керівництвом Олега Васильовича Сухобокова.
У цих експедиціях було вивчено більшу частину площі городища, здійснені перетини його валу і рову. Недослідженою залишилася площа під кладовищем на невеликі ділянки вздовж його схилів. Будівельні рештки представлені залишками житлових і господарських споруд. Було досліджено 23 житла, 2 господарські споруди і 39 ям, частина котлованів яких після розкопок законсервована.
Серед знахідок, отриманих в результаті розкопок, виявлені предмети особистого і побутового призначення, численні уламки ліпного посуду та інших виробів. Керамічний комплекс складають уламки ліпного посуду (горщики і сковорідки), невелика кількість фрагментів посуду виготовленого на гончарному кругу й амфорної тари з різних центрів Північного Причорномор'я.
З досліджених комплексів походить виразна добірка зооморфної керамічної пластики і пряселець, а також мініатюрного посуду й інших вотивних виробів. Вироби з кістки представлені, переважно проколками. В невеликій кількості наявні вироби із заліза (деталі вузди, ножі, кресало тощо) та кольорових металів (пряжки, персні, серги). Виявлені також пастові та склопастові намистини. В матеріальній культурі городища простежуються певні кочівницькі елементи. Виразна колекція знахідок з городища експонується в Полтавському краєзнавчому музеї ім. Василя Кричевського[2].
Полтавщина: Енцикл. довід. / За ред. А. В. Кудрицького. — К.: УЕ, 1992. — 1024 с.: іл. ISBN 5-88500-033-6
![]() |
Це незавершена стаття з археології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|