Оселедцеві королі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оселедцеві королі

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Ряд: Лампридоподібні (Lampriformes)
Родина: Оселедцеві королі (Regalecidae)
Gill, 1772
Роди
Посилання
Вікісховище: Regalecidae
Віківиди: Regalecidae
EOL: 5473
ITIS: 166354
NCBI: 81387
Fossilworks: 266053

Оселедцеві королі[1] (Regalecidae) — родина костистих риб ряду лампридоподібних (Lampriformes). Включає три або чотири види у двох родах. Оселедцевий король чубатий (Regalecus glesne) виростає до 8 метрів завдовжки і є найдовшою сучасною костистою рибою.

Поширення

[ред. | ред. код]

Оселедцеві королі мають космополітичне поширення, але їхня чисельність кругом невелика.

Вони мають довге, сильно витягнуте тіло. Спинний плавець починається над очима і тягнеться по всій довжині тіла. Цей плавець має 260—412 кісткових променів, з яких перші 10-13 променів подовжені насичено-червоного кольору, тому вони нагадують своєрідну корону. Черевні плавці так само сильно витягнуті і скорочені до 1-5 довгих променів. Анальний плавець відсутній. Очі маленькі. У них немає ні зубів, ні плавального міхура. Кількість хребців приблизно 143—170.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Про екологію оселедцевих королів відомо небагато, оскільки живі екземпляри рідко спостерігаються людиною. Трапляються на глибині від 200 до 1600 метрів. Вони плавають вертикально з піднятою головою за допомогою хвилеподібного руху спинного плавця. Харчуються дрібними морськими тваринами, такими як ракоподібні, меншою рибою та головоногими молюсками. Одна самиця може відкладати від сотень тисяч до мільйонів ікринок. Вона відкладає ікру в товщу води, і вони вільно плавають у воді.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Маховська Л. Й., Неспляк О. С. Сучасна система хордових. Методичні вказівки із дисципліни «Систематика та еволюція хребетних тварин» для студентів II курсу спеціальності «Біологія» [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.]. — Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», Інститут природничих наук, Кафедра біології та екології. — с. 16

Посилання

[ред. | ред. код]