Оттон Фрайзінзький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оттон Фрайзінзький

Єпископ Оттон дивиться на собор і місто Фрайзінг з східного берега річки Ізар (панно «Родовідне древо Бабенбергів»).
єпископ Фрайзінга
1138 — 1158
Церква: Католицька церква
Попередник: Генріх I фон Фрайзінг
Наступник: Альберт I фон Гартгаузен
абат монастиря Морімон
1136 — 1138
 
Діяльність: історик, письменник, католицький священник, літописець, католицький єпископ
Народження: 1111[1]
Клостернойбург, Він-Умгебунг, Нижня Австрія, Австрія
Смерть: 22 вересня 1158
Морімон (абатство)d, Парнуа-ан-Бассіньї
Похований: Хайлігенкройц
Династія: Бабенберги
Батько: Леопольд III Святий
Мати: Агнеса фон Вайблінген

CMNS: Оттон Фрайзінзький у Вікісховищі

Оттон Фрайзінзький
Оттон Фрайзінзький

Оттон Фрайзінзький (1112/1114 — 22 вересня 1158 р.) — німецький письменник, історик, єпископ Фрайзінга. Він був дядьком Фрідріха I Барбаросси та походив зі шляхетного роду Бабенбергів. Блаженний.

Біографія

[ред. | ред. код]

Оттон Фрайзінзький був сином Леопольда III, маркграфа австрійського та Агнеси фон Вайблінген, дочки імператора Генріха IV. Навчався у Парижі, його вчителями були Гуго Сен-Вікторський, Гільберт Порретанський та Т'єррі Шатрський. Після закінчення навчання, у 1132 році, вступив до цистеріанського монастиря у Моримонті в Бургундії. У 1136 році він став настоятелем монастиря, а через два роки був обраний єпископом Фрайзінзьким. У 1145 році їздив з візитом до папи римського Євгенія III, де зустрівся з Г'ю, єпископом Джебли. Від Г'ю Оттон дізнався про Пресвітера Йоана і записав ці відомості до своєї хроніки. Це стало першим письмовим свідченням про легендарного правителя[2]. Оттон брав участь у Другому хрестовому поході. Попри те, що похід був невдалим, Оттону вдалося дістатися Єрусалима. Він повернувся до Фрайзінга у 1148, або 1149 році. Пізніше виконував дипломатичні доручення свого племінника, імператора Фрідріха I Барбаросси. Оттон Фрайзінзький помер 22 вересня 1158 року у Марімоні, де він зупинився під час подорожі до капітулу ордена.

У 1857 році йому було встановлено пам'ятник у Фрайзінгу, який до сучасних часів вшановує пам`ять про нього.

Творчість

[ред. | ред. код]

Своєю загальною історією  — хронікою «Про двох держав», доведеної до 1146 року і продовженої Оттоном з монастиря святого Власія до 1209 року, а також «Діяннями імператора Фрідріха I» — історією імператора Фрідріха I до 1156 року, продовженої Рахевіном до 1160 року, Оттон заслужив почесне місце серед німецьких істориків Середніх віків.

Хроніка пройнята песимізмом і закінчується уявною картиною кінця світу. Причина песимізму Оттона Фрайзінзького полягала в соціально-політичній кризі у Німеччині, яку роздирала боротьба феодальних партій. Разом з тим хроніка, особливо в останній частині, містить цінний фактичний матеріал щодо внутрішньої та зовнішньої історії Німеччини, дає широке полотно політичного життя того часу.

У творі «Діяння імператора Фрідріха I» Оттон Фрайзінзький виклав історію Німеччини з правління Генріха IV до 1156 року заново, дотримуючись офіційно-придворної точки зору. «Діяння…» — цінне джерело з історії Німеччини та Італії XII століття, а також з міжнародних відносин того часу.

З боку художньої форми та філософської обробки матеріалу він стоїть високо над іншими середньовічними хроністами, але щодо точності показань залишає бажати кращого. Перше критичне видання обох його творів зробив Вільманс, у «Monumenta Germaniae» (окремий відбиток під заголовком «Ottonis episcopi Frisingensis opera», Ганновер, 1867 р.). «Gesta Friderici imperatoris», з продовженням Рахевіна, видані Вайцом (Ганновер, 1884 р.). Г. Коль перевів на німецьку мову «Хроніку» (Лейпциг, 1881 р.) та «Діяння Фрідріха» (Лейпциг, 1883 р.).

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Вайнштейн О. Л. Западноевропейская средневековая историография. — М.; Л., 1964.
  • Касьянов Э. И. К вопросу о всемирно-исторической концепции Оттона Фрейзингенского // Методологические и историографические вопросы исторической науки. Томск, 1964
  • Косминский Е. А. Историография средних веков. — М., 1963.
  • Люблинская А. Д. Источниковедение истории средних веков. — Л., 1955.
  • Семиколенных М. В. Оттон Фрейзингенский в традиции отрицательной теологии // Вестник Ленинградского государственного университета имени А. С. Пушкина. — № 3. — Т. 2. — СПб., 2010.
  •  Hugh Chisholm, ред. (1911). Otto of Freising . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. Cambridge University Press. (англ.)
  • Charles Christopher Mierow. Bishop Otto of Freising: Historian and Man, Transactions and Proceedings of the American Philological Association. — Vol. 80. — 1949. — pp. 393—402.
  • Robert Silverberg (1996). The Realm of Prester John. Ohio University Press. ISBN 1-84212-409-9

Образ у літературі

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]