Параметр (програмування)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Параметр у програмуванні — змінна, значення якої встановлюється під час виклику функції та передається у функцію для використання в обчисленнях.

Параметр формальний

[ред. | ред. код]

Формальний параметр — ідентифікатор або спеціальний символ мови програмування, що використовується під час опису підпрограми (процедури, функції). В описі функції можуть бути вказані деякі характеристики її параметрів (типи та класи значень, спосіб використання фактичних параметрів).

Тіло функції (її код) визначає сукупність дій над параметрами.

Параметр фактичний

[ред. | ред. код]

Фактичний параметр (у специфікації окремих мов програмування також аргумент) — значення змінної або константа, що заміщує формальний параметр під час виклику функції. В окремих мовах програмування фактичними параметрами можуть бути вирази, рядки, ідентифікатори змінних, масивів, перемикачів, процедури та функції тощо.

Принцип роботи

[ред. | ред. код]

Під час виконання функції замість її формальних параметрів підставляються відповідні значення фактичних параметрів. Тип, кількість і порядок слідування формальних і фактичних параметрів зазвичай мають відповідати один одному.

У деяких мовах, наприклад, С, параметри завжди передаються за значенням. У Фортрані, навпаки, передача завжди відбувається за посиланням, тобто насправді передається адреса відповідної змінної. У разі, якщо фактичним параметром є вираз, у функцію передається результат обчислення виразу. В окремих мовах існує можливість вибору способу передачі фактичних параметрів — за значенням або посиланням.

Джерела

[ред. | ред. код]