Понте Россо (Флоренція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Понте Россо
Понте Россо
Понте Россо
Червоний міст через Муньйоне
43°47′10″ пн. ш. 11°15′44″ сх. д. / 43.78620000002777601° пн. ш. 11.26230000002777665° сх. д. / 43.78620000002777601; 11.26230000002777665Координати: 43°47′10″ пн. ш. 11°15′44″ сх. д. / 43.78620000002777601° пн. ш. 11.26230000002777665° сх. д. / 43.78620000002777601; 11.26230000002777665
Офіційна назва Ponte Rosso
Країна  Італія
Розташування Флоренція, Італія
Перетинає Муньйоне
Матеріал гірська порода
Загальна довжина 45 м
Ширина 50 м
Кількість смуг руху 4
Відкрито XVI ст.

Понте Россо. Карта розташування: Італія
Понте Россо
Понте Россо
Понте Россо (Італія)
Мапа
CMNS: Понте Россо у Вікісховищі

Понте Россо (Червоний міст) — кам'яний міст через річку Муньйоне у Флоренції.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Кам’яний міст Понте Россо (Червоний міст) отримав свою назву від стародавнього мосту з червоної цегли, який був побудований через річку Муньйоне (Mugnone) у XVI столітті неподалік від воріт Сан-Галло (Porta San Gallo), через які урочисто в'їжджав до міста у 1765 році великий князь Пьєтро Леопольдо з нагоди вступу до управління Тосканою.

Червоний міст був створений за проектом відомого флорентійського художника і архітектора Нікколо Тріболо (1500–1550) у першій половині XVI століття і був розширений у 1784 році.

У 1871 році іменем цього мосту була названа вулиця, яка відходить від нього на південь – Віа дель Понте Россо. Міст з’єднує її з вулицею Віа Болоньєзе. Міст є невеликим за довжиною, але досить широким – по ньому проходить інтенсивний трафік.

Понте Россо веде до історичного багатоцільового в минулому комплексу Партерре (Parterre) на Пьяцца делла Ліберта і завжди був популярним місцем проходу жителів Флоренції до історичного центру міста.

Кам’яним міст став у 1868 році.

У 1944 міст був підірваний відступаючими німецько-фашистськими військами, але частина мосту уціліла і обслуговувала трафік за одним з напрямків у сторону Віа Болоньєзе. Після відновлення міст є 4-х смуговою автомобільною розв’язкою.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Francesco Lumachi Firenze - Nuova guida illustrata storica-artistica-aneddotica della città e dintorni, Firenze, Società Editrice Fiorentina, 1929(італ.)