Попівщина (старообрядництво)
 | Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Біглопопівство, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з квітня 2024. |
Попі́вщина[1][2] або попі́вці[3][4] — узагальнена назва явища та представників старообрядницьких згод, які мають священство. В кінці XVII — першій половині XIX століть існувало в основному у вигляді біглопопівства.
В 1846-у з приєднанням до біглопоповців Босно-сараєвського митрополита Амвросія (Поповича) виникла Білокриницька ієрархія, нині Російська Православна Старообрядницька Церква.
У 1920-х роках до біглопопівства приєднався обновленський єпископ Микола (Позднев), ставши на чолі біглопоповців, тепер біглопоповці називаються Російська Древлеправославна Церква
Деякі біглопоповські згоди протягом XIX і XX століть з причини неможливості прийому втікачів священиків перетворилися на фактичних безпоповців, серед них часовенна і лужківська згоди.
Попівські згоди в наш час[який?][ред. | ред. код]
- Російська православна старообрядницька церква (Білокриницька ієрархія, РПСЦ). Засновано в 1846 році, нині складається з двох автокефалій:
- Митрополія Московська і всієї Русі (Москва, митрополит Корнилій (Тітов)); 7 єпископів, понад 250 парафій.
- Митрополія Білокриницька (Бреїла (Румунія), митрополит Леонтій); 6 єпископів, близько 60 приходів.
- Російська Давньоправославна церква (Новозибківська згода, біглопоповці, РДЦ). Засновано в 1923 році. У 2003 році засновано Московський патріархат (Москва, патріарх Олександр (Калинін)); 7 єпископів, близько 70 приходів.
- Слов'яно-Грузинська Древлеправославна церква (Грузинська Древлеправославна церква, СГДЦ). Засновано в кінці 1990-х рр..(?), відокремилася від РДЦ, возз'єдналася з РДЦ (Грузія, архієпископ Павло); 3 (?) єпископи, близько 5 парафій.
- Древлеправославна церква Росії (апполінарієвці). Відокремилася від РДЦ в 1999 році (Москва, Курськ, єпископ Аполінарій); 3 єпископи, близько 10 приходів.
- Древлеправославна церква Христова Білокриницької ієрархії (ДЦХБІ). Відокремилася від РПСЦ в 2007 році[5][6]; 1 єпископ, близько 5-6 парафій.
Парафії РПСЦ та РДЦ існують також в Україні. Українську РПСЦ очолює архієпископ Київський і всієї України Саватій.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Попівщина // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Попівщина // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ Попівці // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 177-178.
- ↑ Попівці // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
- ↑ Слово Церкви [Архівовано 2014-05-18 у Wayback Machine.] — орган древлеправославной Церкви Христової Білокриницької ієрархії
- ↑ Димитрий Саввин УНИОНАЛЬНЫЙ ТУПИК. Почему РПЦ МП не удалось распространить опыт поглощения РПЦЗ на старообрядцев, и что происходит после унии с самой РПЦЗ ? — 14 липня 2010
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Попівці // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 177-178.
- Попівці // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
- Таранець С. В. Попівці // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 420. — ISBN 978-966-00-1142-7.
Посилання[ред. | ред. код]
- Попівщина // Українська Релігієзнавча Енциклопедія