Пустеля Каспійської низовини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пустеля Каспійської низовини
Дикі коні в заповіднику Чорні землі[ru]
Екозона Палеарктика
Біом Пустелі і склерофітні чагарники
Межі Каспійсько-Гірканські мішані ліси, Центральноазійська південна пустеля, Північно-Центральноазійська пустеля, Казахська напівпустеля, Понтійсько-каспійський степ, Копетдазька напівпустеля
Країни Росія, Казахстан, Туркменістан, Іран
Територія екорегіону (фіолетовий)

Екорегіон пустелі Каспійської низовини (ідентифікатор WWF: PA1308) охоплює північне та південно-східне узбережжя Каспійського моря, включаючи дельти річок Волги та Уралу в північному регіоні. У той час, як у регіоні випадає відносно низька кількість опадів (менше 200 мм/рік), дика природа підтримується гирлами річок і самим морем. Водно-болотні угіддя є територією міжнародного значення для гніздування та відпочинку птахів. Екорегіон розташований у Палеарктичному царстві та біомі пустель і склерофітних чагарників. Його площа становить 267,300 км2 (103,200 миль2).[1][2]

Розташування та опис

[ред. | ред. код]

Екорегіон розташований в Прикаспійській низовині, регіоні, що раніше був затоплений водами Каспію, поверхня якого зниходиться на висоті 28 м нижче рівня світового океану.[3] Північна ділянка завширшки майже 900 км і тягнеться до 300 км вглиб території Росії та Казахстану. Сектор уздовж південно-східного узбережжя Каспійського моря в основному розташований у Туркменістані. Висота в екорегіоні коливається від -28 до +100 метрів над рівнем моря. Колись ці території були під водою, але в міру того, як море повільно відступило, на осушених територіях сформувався ландшафт з піщаних дюн, хребтів, соляних куполів, солончаків-шорів і глинистих пустель-такирів.[2]

Водно-болотні угіддя в гирлі Волги

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат екорегіону представлений кліматом дельти Волги, в Астраханському природному заповіднику, де клімат прохолодний напівпосушливий (класифікація клімату Кеппена BSk). Цей клімат характеризується високими коливаннями температури, як добовими, так і сезонними; з малою кількістю опадів. Середньорічна кількість опадів на Прикаспійській низовині становить 198 мм. Середня температура січня −4,5 °C (23,9 °F), а в липні становить 25,7 °C (78,3 °F).[4]

Флора і фауна

[ред. | ред. код]

У цьому екорегіоні підтримуються як сухі степові, так і прибережні водно-болотні угруповання. Рослинність на південно-східному узбережжі Туркменістану відносно рідкісна, але примітна тим, що в ній наявні спеціалізовані чагарникові та напівчагарникові галофіти (солелюбні рослини), такі як полин (Artemisia) і тетир (Salsola gemmascens). Останній являє собою чагарник, що сягає 0,5 м заввишки.

Узбережжя Каспійського моря є міжнародною територією гніздування та міграції мартинів, крячків та інших водоплавних птахів на шляху міграції Азія-Європа. Птахи, які двічі на рік перетинають цю територію, обчислюються десятками мільйонів.[2] Понад 200 000 особин звичайної лиски (Fulica atra) зимують у південному Хазарському заповіднику.[2]

Захист

[ред. | ред. код]

Оцінка 2017 року показала, що 3838 км², або 1 %, екорегіону перебувають в охоронних зонах. 38 % площі екорегіону є відносно незайманим середовищем існування.[5] Є кілька важливих національно охоронюваних територій, які досягають цього екорегіону:

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. Caspian lowland desert (англ.). GlobalSpecies.org. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 20 листопада 2018.
  2. а б в г Caspian lowland desert (англ.). World Wildlife Federation. Процитовано 20 листопада 2018.
  3. Caspian Lowland Desert (англ.). Digital Observatory for Protected Areas. Процитовано 2 січня 2018.
  4. Climate of Astrakhan. GlobalSpecies.org. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 21 січня 2016.
  5. Dinerstein, Eric; Olson, David та ін. (June 2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014. PMC 5451287. PMID 28608869. Supplemental material 2 table S1b.