Пію блідий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пію блідий
Блідий пію (Піражу, штат Сан-Паулу, Бразилія)
Блідий пію (Піражу, штат Сан-Паулу, Бразилія)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Горнерові (Furnariidae)
Рід: Пію (Synallaxis)
Вид: Пію блідий
Synallaxis albescens
Temminck, 1823[2][3]
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Synallaxis albescens
Віківиди: Synallaxis albescens
ITIS: 563218
МСОП: 22702301
NCBI: 88181

Пію блідий[4] (Synallaxis albescens) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці[5][6]. Виділяють низку підвидів.

Довжина птаха становить 13-16 см, вага 9-17 г. Довжина хвоста становить приблизно 9,3 см. Верхня частина тіла переважно світло-коричнева, крила і хвіст більш темні. Тім'я, потилиця і покривні пера крил рудувато-бурі. Лоб і скроні темно-сірі, обличчя і підборіддя білуваті. На горлі чорна пляма, помітна під час співу. Нижня частина тіла білувата. боки коричнюваті. Виду не притаманний статевий диморфізм. Представники різних підвидів дещо різняться за забарвленням.

Підвиди

[ред. | ред. код]
Блідий пію (Колумбія)
Блідий пію (підвид S. a. australis, Аргентина)

Виділяють одинадцять підвидів:[7]

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Бліді пію мешкають в Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Французькій Гвіані, Суринамі, Бразилії, Перу, Болівії, Парагваї, Уругваї, Аргентині та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть в різноманітних природних середовищах, які включають в себе савани і чагарникові зарості, рівнинні і гірські вологі тропічні ліси, луки, болота, плантації і сади[17][18]. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря.

Поведінка

[ред. | ред. код]

Бліді пію зустрічаються парами, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами, яких шукають на землі та серед рослинності. Гнізда кулеподібні з трубкоподібним входом, зроблені з гілочок. В кладці 2 зеленувато-білих яйця. Інкубаційний період триває 15-16 днів.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція блідих пію становить приблизно 50 мільйонів птахів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Synallaxis albescens.
  2. Coenraad Jacob Temminck & Georges Louis Leclerc Buffon: Nouveau recueil de planches coloriées d’oiseaux. T. 3. Strasburg: Chez Legras Imbert et Comp., 1823. 
  3. E.C. Dickinson. Systematic notes on Asian birds. 9. 1 The “Nouveau recueil de planches coloriées” of Temminck & Laugier (1820-1839). „Leiden Zoologische verhandelingen”. 335, s. 40, 2001. ISSN 0024-1652. 
  4. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  5. Robert S. Ridgely: A Guide to the Birds of Panama: With Costa Rica, Nicaragua, and Honduras. Princeton University Press, 1992, s. 250. ISBN 9780691025124. 
  6. Thomas S. Schulenberg, Douglas F. Stotz, Daniel F. Lane, John P. O’Neill & Theodore A. Parker: Birds of Peru: Revised and Updated Edition. Princeton University Press, 2010, s. 310. ISBN 9781400834495. 
  7. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 січня 2022.
  8. Outram Bands. On a Collection of Birds from Western Costa Rica. „The Auk”. 24, 1907. doi:10.2307/4070379. 
  9. John T. Zimmer. Studies of Peruvian Birds XVIII. „American Museum Novitates”. 819. 
  10. dr. Julius Madarász. Description of some new birds from Venezuela. „A Magyar Természettudományi Múzeum évkönyve”. 1, 1903. 
  11. W.E. Clyde Todd. Critical remarks on the Oven-birds. „Annals of the Carnegie Museum”. 31, ss. 36-37, 1950. 
  12. W.E.C. Todd. Preliminary diagnoses of fifteen apparently new neotropical birds. „Proceedings of The Biological Society of Washington”. 29, 1916. 
  13. Charles E. Hellmayr: Catalogue of birds of the Americas and the adjacent islands in Field Museum of Natural History. T. 13. 1925, s. 90. 
  14. Austin H. Clark. The Birds of Margarita Island, Venezuela. „The Auk”. 19, s. 264, 1902. 
  15. Charles Chubb: The birds of British Guiana: based on the collection of Frederick Vavasour McConnell. T. 2. 1921, s. 97. 
  16. Fr. Haverschmidt. More Bird Weights from Surinam. „The Wilson Bulletin”. 64, s. 237, 1952. 
  17. Mariela V. Lacoretz, M. Cecilia Sagario & Víctor R. Cueto. Habitat selection by the Pale-breasted Spinetail (Synallaxis albescens) at multiple spatial scales in the central Monte Desert, Argentina. „The Emu”. 112 (2), ss. 162-166, 2011. doi:10.1071/MU11067. 
  18. Inara R. Leal, Marcelo Tabarelli & Jose Maria Cardoso da Silva: Ecologia e conservação da caatinga. Editora Universitária UFPE, 2003, s. 265. 

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Skutch, Alexander F. (1969). Pale-breasted castlebuilder (PDF). Life Histories of Central American Birds III: Families Cotingidae, Pipridae, Formicariidae, Furnariidae, Dendrocolaptidae, and Picidae. Pacific Coast Avifauna, Number 35. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 335—340.
  • Image - Animal Diversity Web