РПЦЗ (В)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Спасо-Преображенський скит в Мансонвилле

Російська православна церква закордоном під омофором Митрополита Віталія (Устинова), скорочено РПЦЗ (В), офіційна назва Російська Православна Церква Закордоном; спочатку Російська Православна Церква у вигнанні[1], також Мансонвільський розкол[2][3]) — нечисленне неканонічне православне об'єднання російської традиції, що відкололося від Російської православної церкви закордоном (РПЦЗ) у результаті гострого конфлікту її декількох кліриків і мирян з керівництвом останньої в 2000-2001 роках. Остаточно оформилася після невизнання ідеологами РПЦЗ(В) обрання 24 жовтня 2001 року архієпископа Лавра (Шкурлы) новим першоієрархом РПЦЗ і одноосібного висвячення 3 листопада 2001 року єпископом Варнавою (Прокоф'євим) «у присутності митрополита Віталія, але без його безпосередньої участі» архімандрита Сергія (Киндякова) в сан єпископа.

Формально очолювана першоієрархом РПЦЗ митрополитом Віталієм (Устиновим) що пішов на спокій і який жив у Спасо-Преображенському скиті в Мансонвілі (Канада), де також знаходився адміністративний центр РПЦЗ(В). Парафії РПЦЗ(В) розташовувалися головним чином у Франції, США, Канаді, Росії, Україні і Молдові.

РПЦЗ(В) протягом усього періоду свого існування відрізнялася нестабільністю та постійними внутрішніми конфліктами, що приводили до виходу з неї багатьох її діячів. Так, 2004 року цю юрисдикцію покинув один з її засновників Варнава (Прокоф'єв). У 2006 році в результаті непримиренних протиріч від РПЦЗ(В) відокремились ряд кліриків і мирян, утворили Російську православну церкву, а в 20072008 роки парафії що залишилися розділилися на прихильників єпископів Володимира (Целіщева) з одного боку і протоієрея Веніаміна Жукова і єпископа Антонія (Рудея) з іншого. У 2008 році єпископ Володимир (Целіщев), зберіг за собою Спасо-Преображенський скит в Мансонвілі, за підтримки єпископа Анастасія (Суржика) висвятив нових єпископів, після чого очолювана ним юрисдикція стала іменуватися РПЦЗ(В-В). Прихильників Антонія (Рудея) стали іменувати РПЦЗ(М), ІПЦМ або РПЦЗ(В-А). Надалі всі три «гілки», на які розпалася РПЦЗ(В), також розділились.

Зноски

[ред. | ред. код]
  1. Слесарев Александр Валерьевич, кандидат богословия -- Неканоническое Православие: Русская Истинно-Православная Церковь (РИПЦ) («лазаревская» ветвь Российской Катакомбной Церкви). Минская духовная семинария. Архів оригіналу за 4 травня 2009. Процитовано 19 червня 2018.
  2. Весеннее заседание Архиерейского Синода 2002. Русская Православная Церковь Заграницей. Архів оригіналу за 22 травня 2016. Процитовано 19 червня 2018.
  3. "Я верю, что время и благодать Божия исцелят Русскую Церковь от язв, нанесенных ей безбожной властью". Русская народная линия. 15 жовтня 2014. Процитовано 19 червня 2018.