СПБУ Таврида

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історія
Назва: СПБУ «Таврида»
Власник: «Чорноморнафтогаз»
Будівник: «Красные баррикады» (Астрахань) / Чорноморський суднобудівний завод (Миколаїв)
Закладений: 1989
Завершений: вересень 1995
Ідентифікатор: IMO 8763373 / MMSI 272565000
Основні характеристики
Тип: Самопідіймальна бурова установка
Тоннаж: 7,258 GT
Водотоннажність: 10,870
Довжина: 79,6
Ширина: 47,7
Висота борту: 7,3
Потужність: 4 МВт (основні дизель-генератори)
Місткість: буріння на глибинах до 70 метрів, довжина свердловин до 6 км
Команда: проживання 60 осіб

СПБУ «Таврида» — самопідіймальна бурова установка, служба якої пов’язана з роботами у Чорному морі, передусім в українському секторі.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

«Таврида» стала десятою (і останньою) серед споруджених по розробленому севастопольським ЦКБ «Коралл» проекту 1540 (також відомий як тип «Баки» або тип 6000/60). Будівництво установки до 1991 року здійснювалось на астраханському заводі «Красные баррикады», а потім до 1995 року тривала її добудова у Миколаєві на Чорноморському суднобудівному заводі.

За своїм архітектурно-конструктивним типом судно відноситься до самопідіймальних (jack-up) і має чотири опори. «Таврида» може працювати в районах з глибинами від 20 до 70 метрів та бурити свердловини глибиною 6 км. Для проведення бурових робіт судну не обов’язково займати місце над устям свердловини, оскільки воно обладнане виносною консоллю – кантилевером (саме це є головною відмінністю «Тавриди» від іншої належної «Чорноморнафтогазу» установки проекту 1540 СПБУ «Сиваш»). З однієї позиції можливе буріння до 6 свердловин. У 2004 році бурове обладнання пройшло модернізацію зі встановленням верхнього приводу («топдрайв») типу PTD–500–AC-UA від норвезької компанії Maritime Hydraulics.

«Таврида» може приймати на борт 2340 тон різних запасів, що відповідає автономній роботі протягом 30 діб.

Судно є несамохідним, тому пересування до місця виконання робіт повинне здійснюватись шляхом буксирування.

На борту забезпечуються умови для розміщення екіпажу та однієї бурової вахти – до 60 осіб.

Таврида має майданчик для гелікоптерів розмірами 25х25 метрів, призначений для прийому машин вагою до 12,8 тон[1][2][3]. Можливо відзначити, що 28 квітня 2008 року, при спробі приземлення на майданчик в умовах сильного бічного вітру зазнав катастрофи гелікоптер Мі-8, загинули всі 20 осіб, що перебували на борту (також виникла пожежа, проте вона була ліквідована силами екіпажу «Тавриди»)[4].

Служба судна[ред. | ред. код]

За перші 15 років служби СПБУ «Таврида» пробурила чотири десятки свердловин загальною довжиною 57,5 км.

Щодо окремих проектів, у яких приймала участь установка, відоме наступне:

  • станом на грудень 2002 року, СПБУ «Таврида» працювала у Азовському морі над облаштуванням Східно-Казантипського родовища, на якому вже знаходились в експлуатації три свердловини. При цьому в районі спостерігалась надзвичайно складна льодова обстановка, що змушувало три допоміжні судна цілодобово курсувати навколо для розбивання льодових полів, тоді як екіпаж установки вручну боровся із обмерзанням судна. У квітні 2003-го оголосили, що «Таврида» прямує для завершення буріння трьох експлуатаційних свердловин на цьому родовищі[5] (можливо відзначити, що розробку Східно-Казантипського дійсно здійснюють через 6 свердловин). Щонайменше частина пробурених на Східно-Казантипському свердловин мала завершальні горизонтальні ділянки;
  • ще одним завданням установки стало спорудження у болгарському секторі Чорного моря двох видобувних свердловин на родовищі Галата, яке розпочало видачу першої продукції навесні 2004 року;
  • в липні 2004 року, СПБУ «Таврида» завершила спорудження у Азовському морі на Північно-Булганацькому родовищі свердловини № 10, яка стала першою двоствольною свердловиною в Україні[6][7];
  • в першій половині 2005 року, СПБУ «Таврида» здійснюювала у Чорному морі на Штормовому газоконденсатному родовищі буріння похило-спрямованої свердловини № 32, яка при глибині по вертикалі 1890 метрів мала довжину 2600 метрів;[8]
  • у вересні 2006 року, СПБУ «Таврида» завершила буріння на Одеському газовому родовищі оціночної свердловини.[9] В останньому кварталі 2006-го на цьому родовищі встановили платформу БК-1[10], після чого на початку січня 2007-го СПБУ «Таврида» перемістили з розвідувальної свердловини № 20 для буріння на БК-1 експлуатаційної свердловини[11], (втім, варто відзначити, що у підсумку Одеське родовище введуть у розробку лише через кілька років);
  • у першій половині зими 2007/2008 років, СПБУ «Таврида» здійснювала спорудження свердловини № 36 на платформі БК-23 Штормового газоконденсатного родовища, а з кінця січня по першу половину квітня 2008 року пробурила тут же свердловину № 37. В подальшому планувалось спорудження бічного стовбуру на свердловині № 36 та перехід на платформу МСП-17 того ж родовища для буріння свердловин № 34 та № 38[12] (саме в цей період сталась зазначена вище катастрофа гелікоптера, який намагався здійснити посадку на «Тавриді»). В березні 2010-го СПБУ «Таврида» знову працювала на Штормовому;[13][14]
  • в першій половині 2011 року, СПБУ «Таврида» спорудила свердловини № 77, 78, 79 та 80 на розконсервованій платформі БК-11 Голіцинського газоконденсатного родовища. Під час робіт використовувалась технологія похило-спрямованого буріння;[15][16]
  • влітку 2011 року на Архангельському газовому родовищі було встановлено нову платформу БК-1, після чого СПБУ «Таврида» взялась за спорудження тут експлуатаційних свердловин. Станом на грудень цього ж року установка працювала вже над сьомою свердловиною[17][18], а на початку липня 2012 року завершила одинадцяту та розпочала підготовку до буріння останньої, дванадцятої за рахунком[19].
  • з серпня 2012 по березень 2013 року, СПБУ «Таврида» вела буріння на платформі МСП-17 Штормового родовища[20].

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (з 2022)

В 2014 році «Чорноморнафтогаз» втратив контроль над СПБУ «Таврида» внаслідок анексії Криму 2014 року. Відомо, що у 2015 році росіяни задіяли установку для якихось робіт на Одеському родовищі[21].

Як засвідчують дані геоінформаційних систем, станом на квітень 2019 року, транспондер установки знаходився на вході до Ярилгацької бухти[22].

11 вересня 2023 року, СПБУ «Таврида» було повернуто під контроль України внаслідок вдалої роботи ГУР.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ GEOnews - Украина. Исполнилось 15 лет со дня ввода в эксплуатацию Самоподъемной плавучей буровой установки «Таврида». geonews.com.ua. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  2. ↑ Самоподъемные плавучие буровые установки. www.stud24.ru. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  3. ↑ СПБУ Таврида (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  4. ↑ Катастрофа Ми-8Т а/к Универсал-авиа над Чёрным морем (борт UR-24275), 28 апреля 2008 года. // AirDisaster.ru - авиационные происшествия, инциденты и авиакатастрофы в СССР и России - факты, история, статистика. www.airdisaster.ru. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  5. ↑ "Черноморнефтегаз" увеличивает добычу газа и борется с ледяными полями Азова. LIGA (рос.). 25 грудня 2002. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  6. ↑ ОСОБЛИВОСТІ БУРІННЯ ТА КРІПЛЕННЯ БАГАТОВИБІЙНИХ СВЕРДЛОВИН НА ШЕЛЬФІ АЗОВСЬКОГО МОРЯ 1А.В.Козлов, 1А.А.Козлов, 2 І.І.Чудик, 2А.Р.Юрич (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 березня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  7. ↑ ПРАКТИКА РАЗРАБОТКИ ИСТОЩЕННЫХ НЕФТЯНЫХ МЕСТОРОЖДЕНИЙ УКРАИНЫ С ПОМОЩЬЮ ТЕХНОЛОГИИ НАПРАВЛЕННОГО БУРЕНИЯ. oil-gas.com.ua. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  8. ↑ Г, Григашкин; Е, Григашкина; В, Кульчицкий (2005). ЗАБОЙНАЯ ТЕЛЕМЕТРИЧЕСКАЯ СИСТЕМА С ЭЛЕКТРОМАГНИТНЫМ КАНАЛОМ СВЯЗИ ТИПА ЗТС(172М) ДЛЯ МОРСКОГО БУРЕНИЯ СКВАЖИН. Бурение и нефть. № 10. ISSN 2072-4799. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  9. ↑ GEOnews - Украина. ГАО "Черноморнефтегаз" пробурило первую скважину на Одесском месторождении. geonews.com.ua. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  10. ↑ «Черноморнефтегаз» — офшорное дно. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  11. ↑ «Черноморнефтегаз» провел операцию по установке СПБУ «Таврида» на точку эксплуатационного бурения на Одесском месторождении | Новости Крыма. news.allcrimea.net (ru-RU) . Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  12. ↑ «Черноморнефтегаз» закончил бурение скважины №37 на Штормовом ГКМ. Терминал | НТЦ Психея. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  13. ↑ ГАО «Черноморнефтегаз»: производственная программа 2010 года | Первый Буровой Портал. first-drilling.com.ua. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  14. ↑ Черноморнефтегаз приступил к бурению новой эксплуатационной скважины на ГКМ "Штормовое". angi.ru - Агентство нефтегазовой информации. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  15. ↑ Energyland.info - Аналитика. Черноморнефтегаз планирует добыть первые 100 млн куб м газа с дообустраеваемой части Голицынского месторождения. www.energyland.info. Процитовано 8 січня 2022.
  16. ↑ «Черноморнефтегаз» ведет дообустройство Голицынского месторождения — НафтоРинок. www.nefterynok.info (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  17. ↑ «Черноморнефтегаз» дообустраивает Архангельское и Голицинское месторождения — НафтоРинок. www.nefterynok.info (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  18. ↑ GEOnews - Началось бурение новой скважины на Штормовом месторождении. geonews.com.ua. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  19. ↑ Energyland.info - Аналитика. «Черноморнефтегаз» пробурил новую скважину на Архангельском месторождении газа. www.energyland.info. Процитовано 8 січня 2022.
  20. ↑ GEOnews - «Черноморнефтегаз» заплатит за бурение скважины на Штормовом месторождении 3,6 млн грн. geonews.com.ua. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  21. ↑ Черноморнефтегаз в 2018 г планирует сохранить объем добычи газа на уровне 2017 г YoY. В нынешних условиях - это достижение. neftegaz.ru (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  22. ↑ MODU_. myShipTracking (англ.). Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=СПБУ_Таврида&oldid=41718969