Старокостянтинівська волость

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Старокостянтинівська волость
Центр Новики, Старокостянтинів
Площа 14 642 (1886)
Населення 8916 осіб (1886)
Густота 55.7 осіб / км²
Наступники Старокостянтинівський район

Старокостянтинівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Старокостянтинівського повіту Волинської губернії з волосним правлінням у приміському селі Новики (з початку ХХ ст. — у власне повітовому місті Старокостянтинів).

Станом на 1886 рік складалася з 15 поселень, 14 сільських громад. Населення — 8916 осіб (3426 чоловічої статі та 4490 — жіночої), 1149 дворових господарств[1].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 8323 6596
Приватної власності 6062 4180
Іншої власності 224 151
Загалом 14642 10945

Поселення волості:

  • Новики — колишнє власницьке село при річці Случ за 1 версту від повітового міста, 330 осіб, 44 двори, православна церква, постоялий будинок й поташний завод. За 5 верст — цегельний завод. За 6 верст — каменоломня.
  • Грибенинка — колишнє власницьке, 405 осіб, 62 двори, православна церква й постоялий будинок.
  • Григорівка — колишнє власницьке село при річці Случ, 716 осіб, 114 дворів, школа, постоялий будинок й кузня.
  • Закульманська — колишня власницька слобода при річці Случ, 664 особи, 137 дворів.
  • Заслуцька Юридика — колишня власницька слобода при річці Случ, 478 осіб, 50 дворів, постоялий будинок й поташний завод.
  • Заслуч — колишня власницька слобода при річці Случ, 604 особи, 81 двір.
  • Керекешина Волиця — колишнє власницьке село, 800 осіб, 50 дворів, православна церква, постоялий будинок й винокурний завод.
  • Красносілка — колишнє власницьке село при річці Случ, 450 осіб, 64 двори, православна церква, школа, постоялий будинок, 2 водяних млини й поташний завод.
  • Новомийськ — колишня власницька слобода при річці Тихівка, 299 осіб, 88 дворів, православна церква й поташний завод.
  • Пашківці — колишнє власницьке село при річці Ікопоть, 564 особи, 83 двори, православна церква, постоялий двір, постоялий будинок, водяний і кінний млини, цегельний і винокурний заводи.
  • Попівці — колишнє власницьке село, 465 осіб, 77 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки, кузня, водяний млин, цегельний і черепичний заводи.
  • Свинна — колишнє власницьке село, 1249 осіб, 215 дворів, православна церква, школа, постоялий двір, постоялий будинок.

Станом на 1900 складалася з 20 поселень, 20 сільських громад, населення зросло до 10 207 осіб, 2201 дворове господарство, волосним старшиною був Кіндрат Євдощук[2].

Станом на 1913 складалася з 24 поселень, 20 сільських громад, населення зросло до 17 802 особи, 2743 дворових господарства, волосним старшиною був А. Фурманчук[3].

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. рос. дореф. Памятная книжка Волынской губерніи на 1901 годѣ. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Житомір. Волынская Губернская Типографія. 1900, (стор.IV-34)
  3. рос. дореф. Памятная книжка Волынской губерніи на 1913 годѣ. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Житомір. Волынская Губернская Типографія. 1913, (стор.III-146)