Струсі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
варіант гербу Корчак

Струсі (пол. Strusiowie) — шляхетський рід в Польському Королівстві, згодом Речі Посполитій. Рід походить з Коморова (тоді Белзьке князівство). У документах представники роду згадуються як Струсі з Коморова (наприклад, Миколай Струсь з Коморова). Пізніше перенеслися на Поділля, зокрема, родинне містечко Струсів, назване на їхню честь.

Михайло Грушевський називав їх спольщеним українським родом.[1]

Бартош Папроцький — автор книги «Герби польського лицарства» — писав: «Вони вийшли з Белзького воєводства, багато їх з того дому були забиті, боронячи кордони Королівства».[2] Чоловіки цього роду відзначалися у різних війнах. За підрахунками Адама Бонецького, 24 Струсі померли не своєю смертю, а полягли на полях битв (на основі праці Бартоша Папроцького «Гніздо цноти» (пол. Gniazdo cnoty)).

В «Анналах» С. Сарніцького, виданих 1587 року, записано під 1506 роком елегію про двох представників роду Струсів (Єжи та Щенсни), котрі загинули у битві проти волохів:

…два брати Струси, войовничі і відважні юнаки, загинули, оточені і стиснуті волохами. Про них ще й тепер співають елегії, які українці називають думами, тужливим голосом, відтворюючи рухами співаючих, які рухаються то в один, то в другий бік, те, про що співається, і навіть селянська юрба, час від часу граючи на дудках жалібні мелодії, наслідує те ж саме

Герб роду — герб Корчак.

Представники роду

[ред. | ред. код]
  • Ян (Іван) Струсь (? — 1518) — староста Хмільника, ротмістр оборони поточної.
  • Якуб Струсь (1490—1520) — одружився близько 1510 року. Дружина — Малгожата Кердей з Оринина. Загинув 1520 року у битві під Вороновом. Якуб Струсь — батько Станіслава Струся. На честь Якуба Струся був складений жалобний вірш «Плачі Якубові Струсові, старості Хмільницькому, загиблому за вітчизну від рук татар, з жалем написані» (автор М.Коберницький):
Геть відійди від мене, веселий лютнисте, А підійди до мене з кобзою, жалібний кобзарю. Зіграй мені думу смутну про загиблого Струся… Починайте про нього пісні, нехай його слава Про вічні часи ніде не загине»[3]
  • Юрій[4] (Григорій) Струсь — загинув у битві з татарами 1506 р., був похований у Латинській катедрі Львова;[5] інша версія: волоський воєвода Богдан наказав стратити взятого в полон[6]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Окрім Струсова, назву від родинного прізвища мало селище Струсьгород[11] — тепер смт. Буки на Черкащині.
  • Роду Струсів присвячена трагедія у віршах «Струсі» (Strusiowie, 1848 р.) польського письменника Станіслава Пілята (пол. Stanisław Pilat).
  • З Коморова походить також рід Коморовських, котрі теж належать до гербу Корчак.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 250.
  2. Tropami przodkow. Strusowie herbów Korczak i Kuczaba [1] [Архівовано 11 грудня 2011 у Wayback Machine.]
  3. Осетрова Г. Захисники Поділля 14-16ст.[2][недоступне посилання з липня 2019]
  4. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 218
  5. а б в Військові могили давнього Львова. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 28 січня 2014.
  6. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. S. 218-19
  7. Лепявко С. Северин Наливайко. Архів оригіналу за 6 грудня 2010. Процитовано 28 грудня 2011.
  8. Kalinowski [Архівовано 26 лютого 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  9. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci … [Архівовано 14 серпня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4.— S. 218—219
  10. Sienieńscy (01) [Архівовано 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  11. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. Київ: Наукова думка, 1993. — С. 214

Джерела

[ред. | ред. код]