Танорексія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Солярії часто стають інструментами утворення залежності

Танорексія (від англ. tan — «засмага») — психологічна залежність від ультрафіолетових променів, сонячних ванн (засмагання) та засмаги.

До цього розладу схильні дівчата-підлітки 13-16 років у країнах з невисоким рівнем сонячного світла, в основному з північної частини середніх і високих широт. Ця проблема стає дуже актуальною з урахуванням широкого розповсюдження різноманітних соляріїв — від стаціонарних професійних до домашніх.

Недавній сплеск танорексії був пов'язаний не тільки з поширенням салонів засмаги, але і їх прагненням залучити клієнтів за допомогою відповідної реклами. При цьому дерматологічна спільнота не поділяє міфу про користь і красу засмаги[1].

Вважається, що до танорексії схильні люди, які проводять у солярії більше 10 хвилин і частіше 2 разів на тиждень[2]. У Великій Британії проблема набула такої гостроти, що Британська медична асоціація та Інститут дослідження раку домоглися введення офіційної заборони на відвідування салонів засмаги підлітками до 16 років[3].

За деякими відомостями, до ендорфінів з солярію відбувається звикання, так само як до отриманих від Сонця. І клієнт(к)и з сезонними депресіями відзначали, що кілька хвилин у солярії допомагали їм протистояти депресії[4]. Інші джерела розглядали це як ефект плацебо[5].

За результатами досліджень, сонячні промені призводять до вироблення в шкірі вітаміну D. Але в профілактичних цілях досить невеликих доз (підставити сонцю долоні на 10 хвилин 2-3 рази на тиждень). Крім того, отримати вітамін D можна з їжі, наприклад, з жирної риби[4].

Примітки

[ред. | ред. код]