Теорія розмірності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорія розмірності — частина топології, в якій вивчаються розмірності — числові топологічні інваріанти певного типу. Розмірність визначаються тим чи іншим природним чином на широкому класі топологічних просторів. При цьому, якщо є поліедр (зокрема, многовид) розмірність збігається з числом вимірів у сенсі елементарної геометрії.

Типи розмірностей

[ред. | ред. код]

Історія

[ред. | ред. код]

Перше загальне визначення розмірності (великої індукційної розмірності ) було дано Брауером в 1913 році, воно ґрунтувалося на ідеї Пуанкаре.

У 1921 Менгер та Урисон незалежно від Брауера і один від одного прийшли до схожого визначення (так звана мала індуктивна розмірність ). Найзагальніше визначення розмірності дав Гаусдорф в 1919 році (див. Розмірність Гаусдорфа) Абсолютно інший підхід до поняття розмірності бере початок від Лебега.

Література

[ред. | ред. код]
  • Гуревич В., Волмен Г. Теорія розмірності[недоступне посилання з липня 2019] ІЛ, 1948