Ткачик іржастощокий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ткачик іржастощокий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Ткачикові (Ploceidae)
Підродина: Ткачичні (Ploceinae)
Рід: Ткачик (Ploceus)
Вид: Ткачик іржастощокий
Ploceus capensis
(Linnaeus, 1766)
Синоніми
Oriolus capensis Linnaeus, 1766
Посилання
Вікісховище: Ploceus capensis
Віківиди: Ploceus capensis
ITIS: 562293
МСОП: 22718807
NCBI: 441700

Тка́чик іржастощокий[2] (Ploceus capensis) — вид горобцеподібних птахів ткачикових (Ploceidae)[3]. Мешкає в Південній Африці.

Іржастощокий ткачик
Самець іржастощокого ткачика
Гніздо іржастощокого ткачика

Таксономія і систематика

[ред. | ред. код]

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис іржастощокого ткачика до своєї книги "Ornithologie". Він використав французьку назву Le carouge du Cap de Bonne Espérance та латинську назву Xanthornus Capitis Bonae Spei[4]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[5]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном[5]. Одним з цих видів був іржастощокий ткачик, для якої Лінней придумав біномінальну назву Oriolus capensis[6]. Пізніше іржастощокий ткачик був переведений до роду Ткачик (Ploceus)[7].

Довжина птаха становить 17-18 см, самці важать 44-52 г, самиці 36-45 г. У самців під час сезону розмноження голова і нижня частина тіла жовті, обличчя іржасте або оранжево-коричневе, очі білуваті. У самиць голова і груди оливково-жовті, нижня частина живота жовтувата. Очі карі (у 19% самиць влітку вони білуваті). Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Іржастощокі ткачики мешкають в Південно-Африканській Республіці, Лесото, на заході Есватіні та на крайньому півдні Намібії. Вони живуть в саванах і на луках, в сухих чагарникових заростях фінбошу, на берегах річок і озер, в садах.

Поведінка

[ред. | ред. код]

Іржастощокі ткачики зустрічаються зграями, живляться комахами, іншими безхребетними, плодами, насінням і нектаром, є важливими запилювачами деяких видів алое. Сезон розмноження триває з липня по лютий. Іржастощокі ткачики гніздяться колоніями, в яких може бути від 2 до 20 самців, а на одного самця зазвичай припадає до 7 самиць. Кожен самець будує на своїй території кілька гнізд, які потім захищає від інших самців. Самиці перевіряють якість побудови гнізда, і, якщо вона їх влаштовує, демонструють готовність до спарювання. Гніздо будується самцем протягом тижня, має кулеподібну форму, сплетене з трави або очерету. Якщо самиця вибирає якесь гніздо, самець добудовує біля основи гніздо трубкоподібний вхід. В кладці від 2 до 5 яєць. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні, пташенята покидають гніздо через 7 днів після вилуплення.

Іржастощокі ткачики іноді стають жертвами гніздового паразитизму білощоких дідриків. В покинутих гніздах іржастощоких ткачиків можуть гніздитися чорноголові горобці і темні мухоловки.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Ploceus capensis.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Old World sparrows, snowfinches, weavers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 23 березня 2022.
  4. Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (фр.) (лат.). Т. 2. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 128—129.
  5. а б Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335.
  6. Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 163.
  7. Cuvier, Georges (1816). Le Règne animal distribué d'après son organisation : pour servir de base a l'histoire naturelle des animaux et d'introduction a l'anatomie comparée (фр.). Т. 1. Paris: Déterville. с. 383.

Джерела

[ред. | ред. код]