Трансферкар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Трансферкар Т-70.

Трансферкар (англ. transfercar, від лат. Transfero — переношу, переміщаю і англ. Car — вагон, візок) — саморозвантажувальний і саморухомий вантажний вагон, який використовується на металургійних підприємствах для подачі сировини до доменних печей.

Конструкція

[ред. | ред. код]

Трансферкар має зазвичай два двовісні візки, на яких розташований відкритий згори кузов, розділений поперечною перегородкою на два бункери з похилою підлогою і механічним пристроями для розвантаження. Трансферкар має чотири тягові електродвигуни.

Трансферкар Т-70

[ред. | ред. код]

Трансферкар Т-70 призначений для транспортування шихтових матеріалів з рудного двору до рудних бункерів естакади доменного цеху. Це самохідний вагон з бункером, обладнаним стулками. Стінки бункера в нижній частині футерують спеціальним матеріалом, що має підвищену зносостійкість. Зварна рама трансферкара спирається на два посилені двовісні ходові візки. На рамі змонтовано дві кабіни машиніста і компресорна установка з двома повітрозабірниками для приводу гальмівного механізму пересування трансферкара. Управління всіма механізмами трансферкара здійснюється вручну з пультів управління, розташованих у кожній з двох кабін. Кабіни спроектовані таким чином, щоб забезпечити підвищену комфортність роботи машиніста. Підведення електроживлення забезпечується струмознімачами, розташованими на бічній поверхні однієї з кабін.

Технічні характеристики[1]:

  • Вантажопідйомність — 70 тонн.
  • Ємність бункера — 32 м³.
  • Швидкість пересування завантаженого трансферкара — 20 км / год.
  • Швидкість пересування порожнього трансферкара — 24 км / год.
  • Тривалість відкривання і закривання дверей механізму затвора — 10 с.
  • Маса — 69 тонн.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Трансферкар Т-70 (рудний перевантажувальний вагон). Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 19 липня 2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • В. П. Мовчан, М. М. Бережний. Основи металургії. Дніпропетровськ: Пороги. 2001. 336 с.