Тризвук
Три́звук — це акорд, що складається з трьох звуків розміщених по терціях[1] (застарілі назви — тризгук[2]; тризвуччя[3]).
Кожен тризвук у вузькому розташуванні містить дві терції (нижню і верхню) і одну квінту (між крайніми звуками). Залежно від якості цих інтервалів тризвуки діляться за своєю структурою на консонантні і дисонантні тризвуки[1].
Консонантні тризвуки характеризуються відсутністю дисонуючих інтервалів, проте взаємним розташуванням малої та великої терції:
- мажорний тризвук (ⓘ) та
- мінорний тризвук (ⓘ) і
Дисонантні тризвуки містять дисонуючий інтервал зменшеної або збільшеної квінти:
Тони, що входять до складу тризвуку прийнято називати так[4]:
- Основним тоном (примою) називається звук тризвуку, який в будь-якому його розташуванні знаходиться внизу;
- терцієвим тоном (терцією) називається звук тризвуку, який у вузькому розташуванні знаходиться посередині;
- квінтовим тоном (квінтою) називається звук тризвуку, який у вузькому розташуванні знаходиться вгорі.
Ці назви зберігаються за тонами тризвуку як у його широкому розташуванні, так і при його оберненнях.
Як і більшість акордів класичної гармонії, тризвуки та їх обернення можуть бути у тісному (вузькому) розташуванні (напр. до—мі—соль) та широкому розташуванні[4] (напр. ⓘ
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/5/59/Chords.png/300px-Chords.png)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/0c/%D0%A2%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B5-%D1%88%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B5_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%82%D0%B0%D1%88%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.png/300px-%D0%A2%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B5-%D1%88%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B5_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%82%D0%B0%D1%88%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.png)
Оберненнями тризвуків є[1][4]
У класичній гармонії тризвуки можуть сполучатися мелодично або гармонічно, залежно від їх співвідношення. Тризвуки секундового співвідношення сполучаються лише мелодично, терцієвого - переважно гармонічно, кварто-квінтового - мелодично і гармонічно[4]. Крім того тризвуки кварто-квінтового співвідношення можуть сполучатися зі стрибком терцієвих тонів, що дозволяє сполучити тризвуки широкого і тісного розташування.
- ↑ а б в Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
- ↑ Ф. Якименко. Практичний курс науки гармонії. - Прага 1925
- ↑ М. Римський-Корсаков Практичний підручник гармонії [Архівовано 2 листопада 2021 у Wayback Machine.] / переклад Є. Дроб’язка.- Київ, 1948
- ↑ а б в г І.Дубінін. Гармонія [Архівовано 2 листопада 2021 у Wayback Machine.]. - Київ: Музична Україна, 1968
- Тризвук // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
|
|