Троїцька церква (Старе місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші церкви: Церква Святої Трійці (Київ).
Троїцька церква
50°27′12″ пн. ш. 30°31′03″ сх. д. / 50.45334600002777847° пн. ш. 30.517606000027779345° сх. д. / 50.45334600002777847; 30.517606000027779345Координати: 50°27′12″ пн. ш. 30°31′03″ сх. д. / 50.45334600002777847° пн. ш. 30.517606000027779345° сх. д. / 50.45334600002777847; 30.517606000027779345
Тип споруди церква
Розташування Україна Україна, Київ
Засновник Київський полк та полковник Роде
Початок будівництва 1731
Кінець будівництва 17 грудня 1732
Зруйновано 1858
Відбудовано не відновлювалась
Троїцька церква (Старе місто). Карта розташування: Київ
Троїцька церква (Старе місто)
Троїцька церква (Старе місто) (Київ)
Мапа

Троїцька це́рква — православний парафіяльний храм у Києві, у Старому місті, збудований у 1731—1732 роках на місці старішої церкви та розібраний через занепалість 1858 року. Знаходилася на території нинішнього скверу перед готелем Hyatt Regency Kyiv поруч із сучасною вулицею Алли Тарасової (колишня назва — Троїцький провулок)[1][2]. На заміну старої церкви у Либідській частині Києва у 1859 році спорудили нову Троїцьку церкву, знесену у 1962 році.

Історія[ред. | ред. код]

Перша церква на цьому місці була зведена при заселенні міщанами території Старого Міста після 1645 року, за деякими даними — між 1645 і 1651 роками, адже одна з фортифікаційних споруд в тій місцевості — Поперечний вал, зведений у 1673 році — клином огинав церкву[3][4]. Перша писемна згадка про церкву міститься у заповіті митрополита Гедеона Четвертинського від 21 (31) березня 1690 року[5]. У 1695 році патріарх всеросійський Адріан пожертвував Троїцькій церкві Євангеліє[5], а 1699 року до храму перенесли з надбрамної церкви Золотих воріт ікону Божої Матері[5]. Також відомо, що 1703 року згідно з імператорською грамотою від 11 (22) лютого провіантмейстер Києва виділив церкві грошове та хлібне напівокладне дарування[5][6].

Це була дерев'яна невелика споруда, ймовірно, з мурованою вівтарною частиною. Як занепалу її 1731 року розібрали, щоб на цьому місці збудувати нову[5]. Ініціатором і фундатором будівництва виступив Київський гарнізонний полк на чолі з полковником Роде[5]. Нову церкву освятили 17 грудня 1732 року[5][7][4]. До 1764 року[8][7] Троїцька церква була полковою, церковні старости обиралися з полкових офіцерів[6]. Через відсутність своєї парафії церква не мала стабільного доходу, а найбільші пожертви начинням і грошима робили військовики Київського полку та чиновники, тому Синод призначив Троїцькій церкві ругу — регулярну матеріальну допомогу на утримання причту[9][10].

Після переведення Київського полку на нову дислокацію на Печерську, Троїцька церква стала парафіяльною[10][8], проте продовжувала отримувати ругу, адже її парафію склали мешканці близько сорока будинків у Верхньому місті, на Козиному болоті (околиці майбутнього Хрещатика), вулиць Софійської та Театральної[9]. Причт церкви складався зі священника, дячка, паламаря та проскурниці[9][10]. Навколо церкви існував невеликий цвинтар[3].

19 листопада (1 грудня) 1858 року[11] стару Троїцьку церкву через старість, а також через початок спорудження поруч будівлі Присутственних місць розібрали[12][4], натомість у 1859 році збудували нову на Новій Забудові[13][4], до якої перенесли все начиння та реліквії Троїцької церкви[14].

Опис[ред. | ред. код]

За свідченням історика Миколи Закревського Троїцька церква була невеликою (близько 5 сажнів завширшки, близько 10 сажнів завдовжки[15]), дерев'яною, однобанною, з вельми бідним зовнішнім декоруванням[16]. Натомість сучасний дослідник Кирило Третяк стверджує, що храм був тридільний, увінчаний двома грушоподібними банями над основним об'ємом і бабинцем та меншою, але подібною за формою, банею над вівтарною частиною[17].

Іконостас церкви був виготовлений у 1760 році за проєктом російського архітектора Івана Мічуріна[17][4], який в ті часи керував спорудженням Андріївської церкви[18]. У 1753 році на погості Троїцької церкви, коло вівтарної стіни поховали померлу дружину Мічуріна[18] (за деякими джерелами — матір[19]).

Близько 1841 року в церкві облаштували теплий бічний вівтар[5].

Реліквії[ред. | ред. код]

Головною святинею церкви була ікона Божої Матері, перенесена 20 (30) жовтня 1699 року з Золотих воріт. Більшість істориків помилково описують цю ікону як образ Казанської Божої Матері[8][14][20], проте за свідченням Закревського, з точки зору іконографії зображення Богородиці на іконі Троїцької церкви було зовсім іншим[9]. Висота ікони становила 69 см, ширина — близько 53 см[4], зберігалася вона в особливому кіоті у правій частині храму[21][22].

Ще однією реліквією Троїцької церкви було Євангеліє, надруковане у Москві у 1677 році та подароване церкві 1695 року патріархом Адріаном[8]. Обкладинка Євангелія була виготовлена з малинового оксамиту та прикрашена срібними пластинками із зображеннями євангелістів, розп'яття, Святої Трійці та рослинного орнаменту[21]. Також у церкві зберігалися срібне розп'яття та синодик із тридцятьма гравюрами на релігійну тему[18][10].

Відомі священники[ред. | ред. код]

  • близько 1781 року — Василь Стоцький, настоятель[5]
  • 1843—1848 роки — о. Петро Задерацький, настоятель[16]
  • близько 1858 року — Євфимій Ботвиновський[12]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ернст, 1930, с. 332.
  2. ↑ План Печерська, Верхнього міста та Подолу Андрія Меленського (1803).
  3. ↑ а б Мельник, 2014, с. 68.
  4. ↑ а б в г д е Киев, 1982, с. 563.
  5. ↑ а б в г д е ж и к Закревский, 1868, с. 842.
  6. ↑ а б Похилевич, 1865, с. 84.
  7. ↑ а б Мельник, 2014, с. 69.
  8. ↑ а б в г Указатель, 1853, с. 115.
  9. ↑ а б в г Закревский, 1868, с. 843.
  10. ↑ а б в г Похилевич, 1865, с. 85.
  11. ↑ Сементовський, 1864.
  12. ↑ а б Похилевич, 1865, с. 83.
  13. ↑ Захарченко, 1888, с. 91.
  14. ↑ а б Сементовський, 1864, с. 197.
  15. ↑ Закревский, 1868, с. 107.
  16. ↑ а б Закревский, 1868, с. 841.
  17. ↑ а б Третяк, 2004, с. 94.
  18. ↑ а б в Закревский, 1868, с. 845.
  19. ↑ Гирич, 2017, с. 19.
  20. ↑ Петров, 1897, с. 147.
  21. ↑ а б Закревский, 1868, с. 844.
  22. ↑ Похилевич, 1865, с. 86.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Третяк К. О. Втрачені споруди та пам'ятники Києва: довідник. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. — 248 с. — 500 прим. — ISBN 966-594-548-3.
  • Київ: провідник / За ред. Федора Ернста. — 2-га Друк. — К. : Держтрест «К.-Д.», 1930. — 797 с.
  • Гирич І. Б. Околиці історичного Києва. — Либідь, 2017. — 80 с. — (Твій Київ) — ISBN 978-966-06-0751-4.
  • Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — 704 с., ил. (рос.)
  • Петров Н. И. Историко-топографическіе очерки древняго Кіева. — К. : Типографія Императорскаго Университета св. Владиміра, 1897. (рос. дореф.)
  • Сементовський М. М. Кіевъ, его святыня, древности, достопамятности и сведенія, необходимыя для его почитателей и путешественниковъ. — К. : Типографія Сементовскаго, 1864. — 242 с. (рос. дореф.)
  • Захарченко М. М. Кіевъ теперь и прежде. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1888. (рос. дореф.)
  • Похилевичъ Л. Монастыри и церкви г. Кіева: Прежнее и нынешнее состояніе и средства содержанія причтовъ, а также иноверческие молитвенные дома. — К. : Въ типографіи губернского управленія, 1865. — 134 с. (рос. дореф.)
  • Закревский Н. Троицы св. церковь // Описаніе Кіева. — М. : Типографія В. Грачева и комп, 1868. — Т. 2. — 495 с. (рос. дореф.)
  • Указатель святынь и священныхъ достопамятностей Кіева. — 2-ге. — К. : Въ Типографіи Кіево-Печерской Лавры, 1853. (рос. дореф.)
  • Мельник О. О. Цвинтар Старокиївської церкви в ім'я Живоначальної Трійці // Археологія і давня історія України. — 2014. — Вип. 1 (12). — ISSN 2227-4952.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Троїцька_церква_(Старе_місто)&oldid=36920058