Фомін Володимир Васильович (Герой Радянського Союзу)

Володимир Васильович Фомін
Народження	1 лютого 1925(1925-02-01) Артемівськ, Артемівська округа, Донецька губернія, УСРР
Смерть	10 грудня 2000(2000-12-10) (75 років) Севастополь, Україна
Поховання	Кладовище Кальфа
Національність	українець
Країна	СРСР →  Україна
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1943—1946
Партія	КПРС
Звання	гвардії старшина
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Володи́мир Васи́льович Фомі́н (1 лютого 1925 — 10 грудня 2000) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — санітарний інструктор 246-го гвардійського стрілецького полку 82-ї гвардійської стрілецької дивізії 8-ї гвардійської армії, гвардії старшина медичної служби. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис

Народився в місті Артемівськ (нині — Бахмут Донецької області) в родині робітника. Українець. Здобув неповну середню освіту.

До лав РСЧА призваний Артемівським РВК Сталінської області 6 вересня 1943 року. У діючій армії — з 10 листопада 1943 року. Воював на 3-му Українському і 1-му Білоруському фронтах. Двічі був легко поранений.

14 січня 1945 року під час прориву сильно укріпленої оборони німців на західному березі річки Вісла поблизу поселення Загроби, вибув зі строю один з командирів стрілецьких взводів. Гвардії старшина В. В. Фомін перебрав командування взводом на себе і сміливо повів бійців на штурм ворожих укріплень. Першим увірвавшись у ворожу траншею, особисто знищив 6 та полонив 4 солдатів супротивника. Розвиваючи наступ, взвод під командуванням гвардії старшини В. В. Фоміна одним з перших здолав дротові загородження у другій лінії оборони супротивника, увірвався до села Ліпске Буди, де знищив штаб піхотного батальйону й полонив 10 солдатів і 2 офіцерів ворога. На підступах до села Сулкув взвод під командуванням В. В. Фоміна був зупинений щільним кулеметним вогнем з ворожого ДЗОТу. На чолі групи бійців В. В. Фомін обійшов ДЗОТ з тилу і блокував його, знищивши 6 солдатів супротивника.

15 січня того ж року у лісі південно-східніше села Францишкув, коли супротивник чисельністю до батальйону піхоти при підтримці бронетранспортерів здійснив спробу контратаки, гвардії старшина В. В. Фомін висунувся уперед і влучним вогнем з ПТР підбив один бронетранспортер, а його екіпаж був знищений.

У період з 24 по 27 січня 1945 року в боях по оточенню міста Познань (Польща) двічі був поранений, але не залишив поле бою і продовжував надавати першу медичну допомогу пораненим.

У 1946 році був демобілізований. Член КПРС з 1950 року. У 1951 році закінчив Харківський інститут радянської торгівлі.

Мешкав у місті Севастополь, працював заступником начальника управління «Азчоррибзбут».

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм» гвардії старшині Фоміну Володимиру Васильовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8906).

Також нагороджений українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (27.01.1945) і медалями.

Вшанування пам'яті

У Севастополі на фасаді будинку № 8 по вулиці Леніна, в якому мешкав В. В. Фомін, встановлено меморіальну дошку.

Посилання

• Фомін Володимир Васильович (Герой Радянського Союзу). // Сайт «Герои страны» (рос.).