Франц Антон фон Тун унд Гогенштайн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франц Антон фон Тун унд Гогенштайн
нім. Franz Anton Fürst von Thun und Hohenstein
Франц Антон фон Тун унд Гогенштайн
Франц Антон фон Тун унд Гогенштайн
Прапор
Прапор
Міністр-президент Цислейтанії
7 березня 1898 — 2 жовтня 1899
Попередник: Пауль Ґауч фон Франкентурн
Спадкоємець: Манфред фон Кларі унд Альдрінґен
 
Народження: 2 вересня 1847(1847-09-02)
Дечин, Австрійська імперія
Смерть: 1 листопада 1916(1916-11-01) (69 років)
Дечин, Австро-Угорщина
Поховання: Thun-Hohenstein Vault in Děčín-Chrástd
Країна: Долитавщина
Освіта: Віденський університет і Akademisches Gymnasiumd
Партія: Český klubd і Böhmischer konservativer Großgrundbesitzd
Рід: Тун унд Гогенштейнd
Батько: Friedrich von Thun und Hohensteind
Мати: Leopoldina von Lambergd
Шлюб: Anna Maria Gabriela zu Schwarzenbergd і Ernestine Gabriela von Thun-Hohensteind
Діти: Anna Gräfin von Thun und Hohensteind
Нагороди:
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Франц Антон фон Тун унд Гогенштайн (нім. Franz Anton Fürst von Thun und Hohenstein; *2 вересня 1847, Дечин, Австрійська імперія — †1 листопада 1916, Дечин, Австро-Угорщина) — австро-угорський державний діяч, міністр-президент Цислейтанії в 18981899. Князь (1911).

Походження та сім'я

[ред. | ред. код]

Народився в Течені (нині — Дечин в Чехії). Франц Антон — друга дитина Фридріка фон Тун унд Гогенштайна (18101881) і графині Леопольдіни фон Ламберг, баронеси фон Штайн унд Гуттенберг (18251902). Навчався на юридичному факультеті Віденського університету. Служив в армії драгуном.

18 травня 1874 в Празі одружився з Анною Марією Вільгельміною Леопольдіною Євгенією, княжною цу Шварценберг (18541898), дружина померла 24 грудня 1898 бездітною. 21 січня 1901 поєднався другим шлюбом також в Празі з Ернестіною Габріелою, графинею фон Тун унд Гогенштайн (18581948). У шлюбі народилася дочка Анна-Марія.

Політик

[ред. | ред. код]

У 1879 обраний до Палати депутатів Рейхсрата, входив до групи консервативних великих землевласників. У 1881 успадкував від батька місце в Палаті панів. З 1883 по 1889 і з 1901 по 1911 був депутатом Ландтагу Богемії.

5 березня 1889 призначений штатгальтером Богемії. Основне завдання, покладене на нову земельну адміністрацію, полягало в примиренні між німецьким і чеським населенням. Проводив політику зрівняння в правах представників обох громад. Практично відразу Франц зіткнувся з опором одночасно німецьких націоналістів, які побоювалися ослаблення своїх позицій в Чехії і младочехів, метою яких було досягнення національної автономії. Запропонований план примирення прийнятий не був. У 1893 в Празі спалахнули хвилювання, які Франц був змушений придушити збройною силою. Була розкрита таємна організація чеських анархо-синдикалістів «Омладіна», над членами якої в 18931894 відбувся суд. Після перемоги на виборах у Ландтаг 1895 младочехів, в лютому 1896 Тун унд Гогенштайн покинув пост штатгальтера. Був призначений обергофмейстером ерцгерцога Франца Фердинанда, проте в силу взаємної антипатії ця робота тривала лише кілька місяців.

Родовий герб

7 березня 1898 призначений міністр-президентом Цислейтанії, одночасно зайняв пост міністра внутрішніх справ. На пост міністра фінансів був запрошений один з лідерів младочехів Йозеф Кайцль. Уряд відразу ж виявився в центрі конфлікту навколо мовного законодавства. У політичних колах відбувалася боротьба за прийняття внесеного Казимиром Феліксом Бадені Закону про мови (Sprachenverordnung), який зобов'язував державних службовців в землях зі змішаним німецько-слов'янським населенням (перш за все — в Богемії) володіти обома мовами. Прагнучи не допустити набрання чинності закону, німецькі депутати заблокували роботу парламент. Чехи, своєю чергою, не чинили уряду достатньої підтримки. У жовтні 1899 Тун унд Гогеншайн подав у відставку.

У 1911 знову призначений штатгальтером Богемії, 19 липня того ж року удостоєний князівського чину. Покинув посаду в березні 1915. 1 листопада 1916 помер в замку Течен.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Alfred Ableitinger: Badeni — Thun — Clary-Aldringen — Eulenburg. Das österreichische Regierungssystem in der Krise der Jahre 1897—1899. In: Gernot Peter Obersteiner (Hrsg.): Festschrift Gerhard Pferschy zum 70. Geburtstag. Histor. Landeskommission für Steiermark, Graz 2000, ISBN 3-901251-15-4.
  • Ursula Naschold: Franz Graf von Thun und Hohenstein und die Zeit seiner Ministerpräsidentschaft (1898−99). Ungedruckte Dissertation, Wien 1959.
  • Brigitte Svatos: Fürst Franz von Thun und Hohenstein und die Situation in Böhmen zu Beginn des Ersten Weltkrieges. Unter besonderer Berücksichtigung der Nationalitätenfrage. * Ungedruckte Dissertation, Wien 1972.