Хмиз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Носій хмизу в Африці
Хмиз

Хмиз, хво́ро́ст, хворости́ння, лома́ччя, тру́сок[1], рідко тара́с[2], діал. ріще[3], ріща[4] — опалі гілки дерев, що використовуються як паливо і для будівництва.

Використовування

[ред. | ред. код]

Гілля хмизу не потрібно рубати, тож основною операцією при його заготовці є ручний збір. Зазвичай хмиз зв'язується збирачами в так звані в'язанки і переноситься на спині людини чи тяглової тварини. Хмиз добре і швидко горить і зручний для приготування їжі і розігріву печі.

З хмизу, очерету і джгуту одержують фашини для гребель, гаток, зміцнення доріг та інших дрібних споруд[5]. З прутів хмизу плетуть тини.

Хмиз корисний для меліорації. Для того, щоб закріпити яр і зупинити ерозію, хмиз укладають цілими шарами від гирла до початку яру, тонкими кінцями вгору по схилу[6].

Крім опалення, хмиз використовується для військових загороджень (окопів, іншого фортифікаційного обладнання). В'язанку хмизу зміцнюють дротом, а потім з міцних в'язанок будують фашинні загородження. Такі в'язанки використовують, щоб засипати виїмки чи рови. Зокрема, в середньовіччя фашинами засипали захисні рови укріплень[7]. Пізніше застосовувались для переїзду танками широких траншей та ровів.


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Словник синонімів Полюги
  2. Тарас // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Ріще // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Ріща // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Известия — Google Books
  6. Земледелие. 1983. Номер 7.
  7. БСЭ, том 44.