Хісаїті Терауті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хісаїті Терауті
яп. 寺内 寿一
Прапор
Прапор
Міністр армії Японії
Прапор
Прапор
9 березня 1936 — 2 лютого 1937
Прем'єр-міністр: Хірота Кокі
Монарх: Хірохіто
Попередник: Йосіюкі Кавасіма
Наступник: Накамура Котаро
 
Народження: 8 серпня 1879(1879-08-08)
Токіо, Японська імперія
Смерть: 12 червня 1946(1946-06-12) (66 років)
Джохор-Бару, Джохор, Британська Малая
Причина смерті: інсульт
Національність: японець
Країна: Японська імперія
Освіта: Військова академія армії
Вища військова академія армії
Батько: Масатаке Терауті
 
Військова служба
Роки служби: 18991945
Приналежність: Японська імперія
Рід військ: піхота
Звання: Маршал Японії
Битви: Російсько-японська війна
Японсько-китайська війна
Друга світова війна
Нагороди:
Орден Золотого шуліки Орден Вранішнього Сонця Орден Золотого шуліки
Орден Священного скарбу Медаль Перемоги
Пам'ятна медаль вступу на престол імператора Сьова
Пам'ятна медаль вступу на престол імператора Тайсьо
Орден Почесного легіону Орден Меджида
Орден Корони (Пруссія) Орден Червоного орла

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Граф Хісаїті Терауті (яп. 寺内 寿一; 8 серпня 1879, Токіо, Японська імперія — 12 червня 1946, Джохор-Бару, Британська Малая) — японський військовий і державний діяч, маршал Японії (6 червня 1943), міністр армії Японії в уряді Хіроти Кокі. Під час Другої світової війни командував різними фронтовими частинами, залишаючись одним із найвпливовіших представників Імперської армії. Після капітуляції Японії потрапив у полон до союзників, проте за декілька місяців помер від інсульту.

Дитинство і початок кар'єри

[ред. | ред. код]

Хісаїті Терауті народився в Токіо й був старшим сином графа Масатаке Терауті, колишнього прем'єр-міністра Японії та генерал-губернатора Кореї. Коли Хісаїті було лише чотири роки, його батько був змушений відправитися до Франції, а тому надалі хлопчик жив зі своєю тіткою в Ямагуті, де й був офіційно зареєстрований. За декілька років Масатаке Терауті повернувся до Японії і вся родина знову повернулася до столиці.

Закінчивши школу, Терауті вирішив пов'язати своє життя з армією, а тому надалі вступив до Військової академії армії Японії. 1899 року він завершив її, отримавши звання молодшого лейтенанта та своє перше призначення до складу 2-о гвардійського піхотного батальйону, в складі якого служив під час війни з Росією.

Подальші події

[ред. | ред. код]

Після завершення даного конфлікту Терауті вступив до Вищої військової академії армії Японії і випустився з неї 1909 року. У липні 1912 року його направили до Австро-Угорщини на посаду військового аташе, а в липні 1914 року перевели на ідентичну посаду, але вже при посольстві у Німеччині. У листопаді 1916 року Терауті повернувся до Японії і, отримавши звання підполковника, був призначений до 2-о піхотного полку у вересні 1917 року. У вересні 1918 року почав працювати у Генеральному штабі Імперської армії, обіймаючи в основному адміністративні посади.

У листопаді 1919 року Хісаїті отримав титул графа після смерті батька та був підвищений до полковника. У вересні 1920 року очолив 2-й гвардійський піхотний батальйон, а у вересні 1923 року — штаб гвардія імператора, основним завданням якої було здійснювати охорону монарха.

У лютому 1924 року Терауті став генерал-майором, а в березні 1926 року перевівся до штабу 1-ї дивізії.

Хісаїті Терауті (праворуч) і Сюнроку Хата, 1938 рік

У серпні 1927 року граф став начальником штабу Корейської армії, а вже за два роки йому було присвоєно звання генерал-лейтенанта та він прийняв командування 5-ю дивізією, яка базувалася в Хіросімі. У січні 1932 року переведений до складу 4-ї дивізії, яка розташовувалася в Осаці. 1933 року він особисто узяв участь у конфлікті з поліцейськими, які намагалися притягнути до відповідальності його ж підопічних. Результатом цього став масштабний конфлікт між Міністерством внутрішніх справ і Міністерством армії, що завершився компромісом — віднині всі порушення закону військовими повинні були розглядатися винятково військовою поліцією, а цивільні служби не мали на армію жодного впливу, що фактично поставило всіх військових у привілейоване становище.

У серпні 1934 року Терауті був призначений командиром військ на Тайвані, а у жовтні 1935 року отримав звання генерала.

Після бунту офіцерів Терауті недовго обіймав посаду міністра армії в уряді Кокі. Перебуваючи на ній, він розпочав оновлення армії, а також ініціював відсторонення членів Кодохи від усіх важелів влади. Проте генерал володів запальною вдачею, що зрештою його й погубило. Так у січні 1937 року він вступив у словесну перепалку з головою парламенту, звинувачуючи останнього у наклепі на армію. Цей епізод посилив протистояння між військовими та цивільними політиками, що змусило прем'єр-міністра відправити генерала у відставку з метою запобігання виникненню подібних епізодів у майбутньому.

Одразу після звільнення Тераурі став інспектором Генерального штабу армії з питань військової підготовки, а з початком війни в Китаї відправився туди та очолив війська, що діяли на півночі республіки.

Друга світова війна

[ред. | ред. код]
Хісаїті Терауті у Сінгапурі, 1942 рік

У листопаді 1941 року він очолив південний фронт, що мав діяти у південно-східній частині Азії. Тут же він активно здійснював координацію своїх дій із діями флоту адмірала Ямамото. Саме Терауті керував захопленням Голландської Ост-Індії, брав участь у Новогвінейській кампанії, битві за Сінгапур (де він пізніше розмістив свій штаб) та інших важливих наступальних операціях японських військ, завдаючи союзникам великих втрат.

За свої успіхи 6 червня 1943 року граф був підвищений до маршала Японії.

Наступного року він переніс свій штаб із Сінгапура на Філіппіни. Коли ж союзники почали відбивати у японців дану територію, Терауті відступив до Французького Індокитаю, зайнявши оборону в Сайгоні. Невдовзі отримав повідомлення про втрату Бірми. 10 травня 1945 року переніс перший інсульт.

Коли ж війна наближалася до свого завершення, а поразка Японії стала очевидною, союзники направили парламентерів до Сайгона, щоб вони особисто переконалися в тому, що маршал Терауті перебуває у госпіталі та не може особисто вести переговори про здачу в полон. Одначе Хісаїті наказав усім підлеглим йому солдатам здатися в полон, а 30 листопада 1945 року й сам зробив це.

12 червня 1946 року граф, перебуваючи в Джохор-Бару, переніс ще один інсульт, унаслідок чого помер.

Література

[ред. | ред. код]
  • Aldous, Christopher (1997), Police in Occupation Japan, CRC Press, p. 41, ISBN 978-0-203-44014-8, retrieved 22 July 2009
  • Ammenthorp, Steen (2000). "Terauchi, Hisaichi". The Generals of World War II.
  • Boatner, Mark Mayo (1996). Biographical dictionary of World War II. Novato, CA. ISBN 0-89141-548-3.
  • Budge, Kent (2015). "Terauchi, Hisaichi". Pacific War Online Encyclopedia.
  • Drea, Edward J. (2009). Japan's Imperial Army : its rise and fall, 1853-1945. Lawrence, Kan.: University Press of Kansas. ISBN 978-0-7006-1663-3.
  • Fuller, Richard (1992). Shokan: Hirohito's Samurai. London: Arms and Armor. ISBN 1-85409-151-4.
  • Harries, Meirion (1991). Soldiers of the sun : the rise and fall of the Imperial Japanese Army, 1868-1945. London: Heinemann. ISBN 9780434313525.
  • Hayashi, Saburo (1959). Kogun: The Japanese Army in the Pacific War. Translated by Cox, Alvin D. Quantico, VA: The Marine Corps Association. ASIN B000ID3YRK.
  • Hollingworth, Will (24 January 2006). "Queen nixed mum's surrender sword slight: book". The Japan Times.
  • Tobe, Ryōichi (1998), 日本の近代 (in Japanese), vol. 9, Tokyo: Chūōkōron-sha, ISBN 978-4-12-490109-2
  • Toland, John (1970). The Rising sun : the decline and fall of the Japanese Empire, 1936-1945. Toronto: Bantam. ISBN 0-553-20462-9.
  • Large, Stephen (22 October 1992). Emperor Hirohito and Showa Japan: A Political Biography. London: Routledge. ISBN 0-415-03203-2.