Целє (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто
Целє
Прапор Герб
Прапор Герб

Координати 46°14′09″ пн. ш. 15°16′03″ сх. д.H G O

Країна  Словенія[2]
Регіон Савинський
Община Целє
Голова Matija Kovačd
Дата заснування 1451
Площа 22,7 км²
Висота центру 238 ± 1 м
Водойма Савиняd, Воґляйнаd
Населення 37,122  (2022[1])
Густота населення 1 700  осіб/км²
Міста-побратими Ґревенброх (1986), Зінген (1990), Славонський Брод (2010), Будва, Череповець, Чупріяd, Грац, Шпітталь-ан-дер-Драу, Добой (1965), Зонґулдак
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Телефонний код 03
Поштовий індекс 3000
Автомобільний код CE
GeoNames 3202781
OSM 1676306 ·R (Целє)
Офіційний сайт celje.si  (словен.) (англ.)
Населення общини 48081
Целє. Карта розташування: Словенія
Целє
Целє
Целє (Словенія)
Мапа

Це́лє[3][4], Целе[5] (словен. Celje; нім. Cilli) — місто в Словенії. Адміністративний центр однойменної общини. Третій за величиною населений пункт країни, один із центрів історичної області Нижня Штирія.

Топонім

[ред. | ред. код]

У римський період Целе було відоме як Целея (лат. Celeia). У місцевому розмовному словенському діалекті громадяни міста називають його Cjele або Cele.

Географія

[ред. | ред. код]

Целє розташоване на злитті річок Савиня[en], Ложниця[en] та Воґляйна[en], біля підніжжя пагорбу, на якому знаходиться стародавній Целеський замок.

Регіон Целє часто струшують незначні землетруси.

Клімат

[ред. | ред. код]
Кліматограма Целє
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
46
 
 
4
−4
 
 
58
 
 
6
−3
 
 
67
 
 
11
1
 
 
84
 
 
15
5
 
 
101
 
 
20
9
 
 
110
 
 
24
14
 
 
107
 
 
25
15
 
 
102
 
 
25
15
 
 
107
 
 
20
11
 
 
91
 
 
15
7
 
 
93
 
 
10
3
 
 
69
 
 
5
−2
Середня макс. і мін. температури повітря (°C)
Атмосферні опади (мм), за рік : 1035 мм.

Джерело: «Climate-Data.org» (англ.)[6]

Історія

[ред. | ред. код]
Cilli, Georg Matthäus Vischer, Topographia Ducatus Stiriae, Graz 1681

Перше поселення на території сучасного міста Целє з'явилося у часи Гальштатської культури. У кельтські часи та давньогрецьким історикам поселення було відоме як Келея (Kelea).

Після приєднання до Римської імперії, у 15 році до нашої ери, поселення було відома як Civitas Celeia. У римські часи місто було багатим та густонаселеним, з укріпленим стінами та вежами, палацами, широкими площами та вулицями. У ті часи місто ще називали називалася Troia secunda, або маленька Троя. Селея була процвітаючою римською колонією.

У 5-6 століттях місто було зруйноване слов'янськими племенами в період Великого переселення народів, але було відбудоване у ранньому середньовіччі.

Місто увійшло в історію як центр графства Целє (XIV—XV ст.), яке було єдиною незалежною державою на етнічних словенських землях в період пізнього середньовіччя.

Населення

[ред. | ред. код]

Символи

[ред. | ред. код]
Герб графа Ульріха ІІ

Герб Целє базується на гербі графів Целє. Цей герб був обраний національним гербом після Першої Світової війни у 1918 році, коли Словенія об'єдналася з Сербією та Хорватією у Королівство сербів, хорватів і словенців (пізніше Югославія). Частина цього герба інтегрована до сучасного державного герба Словенії у 1991 році.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • У стінах стародавнього замку можна провести весільну церемонію.[7]

Уродженці

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Slovenija
  2. а б archINFORM — 1994.
  3. Атлас світу. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. ISBN 966-631-546-7
  4. Довідковий атлас світу. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. ISBN 978-966-475-507-5
  5. Словенія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  6. Целє «Climate-Data.org» (англ.)
  7. http://www.zolotko.org/svadba_cele[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Marjan Krušič. Slovenija: turistični vodnik. Založba Mladinska knjiga. COBISS 244517632. 2009 ISBN 978-961-01-0690-6 (словен.)
  • Bogdan Badovinac, Drago Savinjsko Kladnik. Celje, Velenje A-Žː priročnik za popotnika in poslovnega človeka Pomurska založba, Murska Sobota, 1997 (словен.)
  • Andrej Fekonja. Celje in okolica Povestne in mestopisne črtice. 1895. Dom in svet. Vol. 8 no. 11. (словен.)
  • Ignacij Orožen. Celska kronika. Celje: Julius Jeretin. 1854 (словен.)
  • Janko Orožen. v Celjski zbornik. Zgodovina Celja in okolice, 1. del. Celje: Kulturna skupnost v Celju. 1971 (словен.)
  • Božo Otorepec. v Celjski zbornik. Srednjeveški pečati in grb mesta Celja. Celje. 1990 (словен.)
  • Vlado Habjan. Knežja prestolica Celje - sredi XV. stoletja". Kronika; časopis za slovensko krajevno zgodovino. 1967. Vol. 15 no. 2. str. 95–102 (словен.)
  • Brane Piano. Pahor in obrtniki optimistični ob odprtju Mednarodnega obrtnega sejma. Delo. 2011 (словен.)
  • Sorin Paliga. Archaic place names in Slovenia: pre-indoeuropean, indo-european (Illyrian, Celtic, Thracian), early romance. Obdobja (angleščina). Vol. 20. str. 637–651. 2003 (словен.)
  • Plut-Pregelj, Leopoldina; Rogel, Carole (2010). "Celje". The A to Z of Slovenia. Scarecrow Press. str. 55–57. ISBN 9781461731757 (словен.)

Посилання

[ред. | ред. код]