Чин (богослужіння)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/52/%D0%A7%D0%B8%D0%BD_%D0%B8%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8E.png/220px-%D0%A7%D0%B8%D0%BD_%D0%B8%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8E.png)
Чин (дав.-гр. τάξις — порядок, устрій[1]) — назва у православних богослужбових книгах повного викладу або вказівки порядку всіх змінюваних і незмінних молитов, призначених для конкретного церковного богослужіння, із позначенням їхньої взаємної послідовності[2]. Наприклад: «Чин божественної літургії Василія Великого», «Чин поховання дитини», «Чин, коли трапиться незабаром дуже хворому дати Причастя», «Чин благословення ілитону».
Чини або чинопослідування найчастіше викладаються у таких богослужбових книгах як «Служебник» та «Требник».
- ↑ Древнегреческо-русский словарь Дворецкого «τάξις». Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 27 лютого 2020.
- ↑ Полный церковнославянский словарь протоиерей Григорий Дьяченко стр. 823