Чобанюк Іванна Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іванна Василівна Чобанюк
Іванна Чобанюк на врученнs дипломів випускникам ТДМУ в ПК «Березіль» (25.06.2015)
Народилася 5 червня 1993(1993-06-05) (30 років)
смт Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність лікарка
Відома завдяки медик, волонтер
Alma mater Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського
Мати Оксана Михайлівна
Родичі брат Денис
Нагороди
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»

Іванна Василівна Чобанюк (нар. 5 червня 1993, смт Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, Україна) — український медик, волонтер.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ректор ТДМУ Михайло Корда вручає диплом Іванні Чобанюк (25.06.2015)

Закінчила медичний факультет Тернопільського державного медичного університет імені І. Я. Горбачевського (2015)[1]. Пройшла навчання з тактичної медичної допомоги[2].

В АТО[ред. | ред. код]

У березні 2014-го поїхала до Києва проводити вишкіл для бійців, згодом — добровольцем на Схід. Більше року служила у складі медичного батальйону УДА «Госпітальєри» поблизу селища Піски Донецької області. Була командиркою медичної евакуаційної бригади, працювала поблизу Донецького аеропорту. Періодично верталася на навчання, остання ротація – квітень 2015 року. На даний час учасниця Жіночого Ветеранського Руху та Клубу ветеранської дипломатії[3]. Після повернення з фронту працювала сімейним лікарем, а під час епідемії "КОВІД-19" пішла добровольцем лікувати хворих на цю небезпечну болячку[4].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 2019 році відвідала Францію в межах показу фільму "Невидимий батальйон", в якому йшлося про жінок на війні. Мала багато зустрічей, на яких переконувала французів більше допомагати Україні[5]. Входила в групу українських військових та громадських діячів, які відвідали у 2022 році Вашингтон (Конгрес США, Пентагон, низку інших організацій) з метою переконати американців виділити Україні більше зброї. Ця дипломатична місія була успішною[6][7].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У добру путь, випускники ТДМУ 2015 року! // ТДМУ. — 2015. — 25 червня.
  2. Лукащук, Лариса (15 травня 2015). Неправильна війна виховує правильних лікарів. www.vz.kiev.ua (Uk) . Ваше Здоров’я. Процитовано 26 травня 2024.
  3. Невидимий Батальон 2.0 Повернення ветеранок до мирного життя (PDF). ukraine.un.org (Uk) . ООН. 21 листопада 2019. Процитовано 26 травня 2024.
  4. Шарговська, Олена (23 червня 2020). Іванка Чобанюк: була парамедиком на фронті і знову пішла добровольцем – у коронавірусну лікарню. novynarnia.com (Uk) . Новинарня. Процитовано 26 травня 2024.
  5. Волинянка Майя Москвич презентує фільм «Невидимий батальйон» у Франції. www.volynpost.com (Uk) . Волинь Пост. 17 жовтня 2019. Процитовано 26 травня 2024.
  6. Українські жінки-військові з’їздили до Вашингтона – просували постачання зброї. novynarnia.com (Uk) . Новинарня. 27 вересня 2022. Процитовано 26 травня 2024.
  7. Максименко, Олена (17 жовтня 2019). З окопів Донбасу в Пентагон і назад. Морпіх Ярина Чорногуз – про свій досвід бойової медички і дипломатки. rozmova.wordpress.com (Uk) . Wordpress. Процитовано 26 травня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
 Народний герой України. Нагородження на базі 5 ОБАТ УДА (з 40 хв на YouTube // Відеоканал Олени Білозерської. — 2016. — 22 квітня.