Шагрікян Арутюн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арутюн Мкртічевіч Шагрікян
вірм. Հարություն Մկրտիչի Շահրիկյան (Ատոմ)
Арутюн Мкртічевіч Шагрікян
Арутюн Мкртічевіч Шагрікян
 
Народження: 1860(1860)
Şebinkarahisard, Ґіресун, Туреччина
Смерть: 1915(1915)
Анкара, Анкара, Османська імперія або Константинополь
Причина смерті: геноцид вірменів
Країна: Османська імперія
Партія: Дашнакцутюн

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Арутюн Мкртічевіч Шагрікян (вірм. Հարություն Մկրտիչի Շահրիկյան) 1860 рік, Шебінкарахісар, вілайєт Сівас , Османська імперія — 1915, Анкара, Османська імперія, Туреччина — діяч вірменського національно-визвольного руху, юрист, автор публікацій на тему Вірменського питання. Також відомий як Нітра (вірм. Նիթրա), Атом (вірм. Ատոմ).

Біографія[ред. | ред. код]

Арутюн Шагрікян народився в місті Шапін-Карахісар (Когонія), Сівасського вилайета, Османської імперії (нині — провінція Гіресун, Туреччина) .[1]

Закінчив Центральний коледж Константинополя (Getronagan Armenian High School). Здобув вищу освіту в Галатасарайском ліцеї .[2][3] юриспруденція. Продовжує навчання в Константинопольському університеті .[4][2]

"Майбутнє, складається, не в "асиміляції сплаву", а в політиці єдності, або правильніше, в політиці плюралістичної єдності. Зітріть різноманітність в природі, у всесвіті, зробіть уніформу всесвіту, і Ви зітрете красу природи, її гармонію, її життя. Різноманітність у природі, яка, здається, призводить кожен елемент до розбіжностей з іншим, фактично, через гармонію, формує велич вічного руху всесвіту."
Арутюн Шагрікян

-Арутюн Шагрікян з Мер Аватке (English: Our Credo)

(English: Our Credo)[2]

Після навчання 1880 працював юристом в Трапезунді з 1889—1895 р.[4][2] У перебігу своєї кар'єри, був адвокатом багатьох політичних ув'язнених вірмен, які проявляли надмірну активність.[5]

Під час Хамідійської різанини 1895 був заарештований .[2] Провів в ув'язненні 13 місяців, після чого, в 1897 році успішно втік і оселився в Батумі, звідки перебрався в Тбілісі.[1][6] У Тбілісі він продовжує свою професійну діяльність як юрист і співпрацює з Олександром Манташевим.[1]

25 липня 1897 року за дорученням партії Дашнакцутюн виїжджає в Персію для організації Ханасорського походу.[2]

Після голосування в конгресі, яке проходило з 16 січня по 26 січня 1899 року в м. Тбілісі, між східними байдаками партії Дашнакцутюн, було прийнято рішення затвердити відповідальними Шагрікяна і Аветіка Саакяна за регіональні підрозділи м. Баку (Восканапат) а також північних регіонів Росії.[3][7]

В 1905—1906 рр. організатор перевезень боєприпасів на вогневі позиції під час Вірмено-татарської різанини (1905—1906), на кошти, зібрані вірменами Північного Кавказу.[2][8]

Після Младотурецької революції 1908 року виїжджає в Константинополь, де стає депутатом Вірменських Національних Зборів від Ускюдара.[1][6] А також пише статті для газети «Азатамарт».[1]

У 1915 році був депортований в район Аяш (Анкару), де після тортур був убитий.[5][6][9]

Публікації[ред. | ред. код]

  • Наше кредо, Константинополь, з 1910 року ,[10]
  • Задачі шлюбу, правові та дружні аспекти, Константинополь, з 1912 року[11]
  • Історія занепаду Османської імперії, Туреччина, з 1913 року[12]
  • Питання реформ, Константинополь, з 1914 року[13]
  • Національна конституція, Константинополь, з 1914 року[14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Walker, Christopher (1980). Armenia, the survival of a nation. Croom Helm. с. 383. Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 8 жовтня 2014.
  2. а б в г д е ж Habeshian, Vahe. Voices from the Past: Excerpts from Writings of Armenian Revolutionaries. Hairenik Association. ISBN 1940573092. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 8 жовтня 2014.
  3. а б Tasnapetean, Hrach (1990). History of the Armenian Revolutionary Federation, Dashnaktsutiun, 1890–1924 (PDF). Oemme Edizioni. с. 207. Архів оригіналу (PDF) за 3 вересня 2013. Процитовано 8 жовтня 2014.
  4. а б Tuncay, Mete (1994). Socialism and nationalism in the Ottoman empire 1876–1923. London: British Academic Press. ISBN 1850437874. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 8 жовтня 2014.
  5. а б Balakian, Grigoris (2010). Armenian Golgotha: a memoir of the Armenian genocide, 1915–1918 (вид. 1st Vintage Books ed.). New York: Vintage Books. с. 63. ISBN 1400096774. Архів оригіналу за 14 травня 2015. Процитовано 8 жовтня 2014.
  6. а б в Zarakolu, Ragip (24 липня 2010). Basın da geçmişine sansür uyguluyor (Turkish) . Haber Ruzgari. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 8 жовтня 2014.
  7. [ISBN 99930-78-29-8]
  8. Kaligian, Dikran Mesrob (2011). Armenian organization and ideology under Ottoman rule, 1908–1914 (вид. Rev. ed.). New Brunswick, NJ: Transaction. с. 245. ISBN 1412848342. Архів оригіналу за 11 листопада 2017. Процитовано 8 жовтня 2014.
  9. Kévorkian, Raymond H. (2010). The Armenian genocide : a complete history (вид. Reprinted.). London: I. B. Tauris. с. 525. ISBN 1848855613. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014.
  10. Fundamental Scientific Library National Academy of Sciences Republic of Armenia Наше кредо[недоступне посилання з серпня 2019]
  11. Fundamental Scientific Library National Academy of Sciences Republic of Armenia Задачі шлюбу, правові та дружні аспекти. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014.
  12. Fundamental Scientific Library National Academy of Sciences Republic of Armenia Історія занепаду Османської імперії. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014.
  13. Fundamental Scientific Library National Academy of Sciences Republic of Armenia Питання реформ. Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014.
  14. Fundamental Scientific Library National Academy of Sciences Republic of Armenia Національна конституція. Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]