Швидкісний трамвай Маніли
 | Частина інформації в цій статті застаріла. |
| Швидкісний трамвай Маніли | |||
|---|---|---|---|
  | |||
| Загальні дані | |||
| Число ліній | 3 | ||
| Число станцій | 43 | ||
| Пасажиропотік за день | 305 264 (2022)[a] | ||
| Технічні дані | |||
| Довжина системи | 37.24 км | ||
| Ширина колії | 1435 мм | ||
| Макс. радіус кривизни |
Траса: 100-175 м Депо: 25-100[2] | ||
| |||
Швидкісний трамвай Маніли (філ. Sistema ng Magaang Riles Panlulan ng Maynila), широко відомий як LRT — система міського залізничного транспорту, яка в основному обслуговує метро Маніла, Філіппіни. Хоча її класифікували як систему легкорейкового транспорту, оскільки спочатку використовували транспортні засоби легкої залізниці, зараз вона має характеристики системи швидкого транспорту, такі як висока пропускна здатність пасажирів, повністю відокремлена траса, а пізніше використання повного рухомого складу метро.
LRT спільно управляється Управлінням легкорейкового транспорту (LRTA), урядовою корпорацією при Міністерстві транспорту (DOTr), і корпорацією Light Rail Manila Corporation (LRMC). Разом із залізничною системою метро Маніла та приміською лінією Філіппінських національних залізниць ця система становить залізничну інфраструктуру Манілі.
Мережа є переважно надземною. Лінія 1 відкрита в 1984 році та проходить маршрутом з півночі на південь. Лінія 2 була завершена у 2004 році та проходить зі сходу на захід; була побудована з урахуванням додаткових стандартів і критеріїв, як-от безбар'єрний доступ. У 2022 році система в середньому обслужила 305 264 пасажири.
Багаторазова пластикова магнітна система квитків замінила попередню систему на основі жетонів у 2001 році. У 2015 році пластикові магнітні квитки були замінені на Beep, безконтактну смарт-картку, запроваджену для забезпечення спільного продажу квитків на 3 залізничні лінії та деякі автобусні лінії.
Лінії[ред. | ред. код]
Лінія 1[ред. | ред. код]
Лінія 1 на різних етапах своєї історії використовувала двовагонні, тривагонні та чотиривагонні поїзди. Двовагонні поїзди є оригінальними поїздами першого покоління (нумерація вагонів від 1000). Більшість з них були перетворені на тривагонні поїзди, хоча багато двовагонних поїздів залишаються в експлуатації. Потяги з чотирьох вагонів — це більш сучасні Hyundai Precision і Adtranz другого покоління (з 1100) і Kinki Sharyo / Nippon Sharyo третього покоління (1200)[3][4]. Лінію обслуговує 139 вагонів, згрупованих у 40 поїздів: з них 63 вагони першого покоління, 28 — другого покоління, 48 — третього покоління. Один вагон (1037) був серйозно пошкоджений під час вибухів у День Різала і згодом був виведений з експлуатації. Максимальна швидкість цих автомобілів коливається від 60 до 80 кілометрів на годину (37 і 50 миль на годину)[5]. Максимальна швидкість цих вагонів коливається між 60 та 80 км/год.[6][7].
Лінія 2[ред. | ред. код]
На лінії 2 працює вісімнадцять важких чотиривагонних поїздів з легкими кузовами з неїржавіючої сталі та тяговими двигунами змінного струму. Вони мають максимальну швидкість 80 кілометрів на годину і зазвичай займають близько сорока хвилин, щоб проїхати від одного кінця лінії до іншого[8]. Кожен поїзд має ширину 3,2 м і 92,6 м в довжину, що дозволяє вмістити 1628 пасажирів: 232 сидячих і 1396 стоячих[9]. Двадцять розсувних дверей з кожного боку забезпечують швидкий вхід і вихід. Потяги лінії також оснащені кондиціонером, автоматичним керуванням потягом без водія з Центру управління операціями у Сантолані, малошумним керуванням, увімкненим електричним та гідравлічним гальмуванням і замкнутим телебаченням усередині поїздів[10][11]. Спеціальні відкриті простори та місця призначені для людей в інвалідних візках та літніх пасажирів, а для зручності пасажирів, особливо для незрячих, створені автоматичні оголошення про наступну станцію.[9][12]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Abadilla, Emmie V. (12 квітня 2023). 10 regional airports up for sale - Bautista. Manila Bulletin. Процитовано 13 квітня 2023.
- ↑ Light Rail Transit Authority (9 серпня 2017). Maintenance of the Manila LRT Line 2 System, Terms of Reference (PDF) (Звіт). Light Rail Transit Philippines. Архів (PDF) оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 17 січня 2022.
- ↑ The Line 1 Capacity Expansion Project (Phase I). Light Rail Transit Authority. Архів оригіналу за 17 травня 2006. Процитовано 7 квітня 2006.
- ↑ Light Rail Transit Authority, Manila Philippines, Light Rail Vehicle. Kinki Sharyo. Архів оригіналу за 7 березня 2015. Процитовано 8 березня 2010.
- ↑ Light Rail Transit Authority. Planning Department/MIS Division. (2007). Light Rail Transit Authority Annual Report 2006 (PDF). Author. с. 18—20. Архів оригіналу (PDF) за 8 липня 2008. Процитовано 15 січня 2010.
- ↑ Razon, Evangeline M. (June 1998). The Manila LRT System (PDF). Japan Railway and Transport Review. 16: 38—39. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2009. Процитовано 15 грудня 2009.
- ↑ Otaki, Tsutomu (2007). The Commissioning – In Case of a Project in Manila (PDF). KS World. Kinki Sharyo. 14: 12—13. Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2011. Процитовано 15 січня 2010.
- ↑ Rotem. Total Rail Systems Division. (January 2005). Rotem Ranks 3rd in Global Metro System Supply: SCI (PDF). Rolling into the Future. 1: 5. Архів оригіналу (PDF) за 23 липня 2011. Процитовано 10 лютого 2010 — через www.industrykorea.net.
- ↑ а б The Line 2 System – The Purple Line. Light Rail Transit Authority. Архів оригіналу за 17 березня 2009. Процитовано 19 січня 2010.
- ↑ Toshiba (2003). Power Systems and Industrial Equipment (PDF). Science and Technology Highlights 2003: A Special Issue of Toshiba Review. с. 19. Архів оригіналу (PDF) за 12 червня 2011. Процитовано 10 лютого 2010.
- ↑ Singapore Technologies Electronics. Electronics Systems Package for Manila Line 2, Philippines (PDF). Singapore Technologies Engineering. Архів оригіналу (PDF) за 18 листопада 2006. Процитовано 15 лютого 2010.
- ↑ Line 2, Victory Liner are PWD-Friendly: PAVIC. Light Rail Transit Authority. 2 серпня 2004. Архів оригіналу за 29 грудня 2005. Процитовано 7 квітня 2006.
