Ядерна енергетика Туреччини

Аккую

Синоп

Іґнеада

АЕС Туреччини
 Триває будівництво
 Плани

Ядерна енергетика Туреччини, відсутня наразі, має план розвитку.

Хронологія розвитку ядерної галузі у Турецькій республіці:

• 1955 — Підписання з США Угоди про мирне використання атома.
• 1956 — Початок роботи Комісії з ядерної енергетики.
• 1965 — Початок досліджень з питань будівництва АЕС.
• 1972 — Створення Департаменту ядерної енергетики.
• 1974—1975 — Проведення дослідження з вибору майданчика розміщення першої АЕС.
• 1976 — Отримано ліцензію на майданчик «Аккую» на Середземноморському узбережжі.
• 1981 — Підписано Угоду про співпрацю з МАГАТЕ.
• 1977—2009 — Проведення конкурсів на будівництво чотирьох енергоблоків у Турецькій Республіці.

Проєктовані АЕС

Будівництвом першої у цій країні АЕС «Аккую» на південному, середземноморському, узбережжі Туреччини, у провінції Мерсін, буде займатися компанія ЗАТ «Атомстройекспорт» — дочірнє підприємство «Росатома». Проєкт передбачає спорудження чотирьох енергоблоків потужністю по 1,2 гігават за російським проєктом.

Угоду про будівництво було підписано у 2010 році.

У 2011 році Верховний суд Анкари тимчасово призупинив будівництво АЕС через масові протести місцевого населення, а також жителів о. Кіпр.

У кінці 2015 року, після різкого охолодження російсько-турецьких відносин, роботи були припинені (концерн підтверджував плани будівництва чотирьох енергоблоків навіть у період гострої кризи в російсько-турецьких відносинах).

У серпні 2016 року президенти Росії і Туреччини домовилися про відновлення проєкту АЕС. У травні 2017 анонсовано початок будівництва. Очікується (до кінця року) отримання офіційного дозволу від влади Туреччини — ліцензії на будівництво, після чого російська компанія зможе приступити до закладення.

У червні 2017 Євросоюз зажадав від Туреччини відмовитися від будівництва АЕС. Перший енергоблок АЕС у Мармарисі мав бути зданий в експлуатацію у 2019 році.

Друга АЕС, на півночі Туреччини, на березі Чорного моря біля м. Синоп, — АЕС у провінції Синоп — це проєкт будівництва від спільного підприємства Atmea — французької Areva і японської Mitsubishi Heavy Industries (альтернативним проєктом була пропозиція від Китаю). Вартість проєкту становить близько 22-25 млрд доларів, планується використовувати 4 блоки із загальною потужністю 4800 МВт. Проєкт було схвалено на рівні прем'єр-міністрів Туреччини і Японії 3 травня 2013 року.

На початку вересня 2016 Туреччина і КНР підписали угоду про співпрацю в атомній енергетиці — китайці, ймовірно, будуватимуть третю турецьку АЕС із використанням технологій Westinghouse.

У листопаді 2022 року було оголошено, що турецький уряд розпочав вивчення потенційного будівництва третьої атомної електростанції. У січні 2023 року Korea Electric Power Corporation (KEPCO) надала Туреччині попередню пропозицію щодо будівництва чотирьох реакторів APR-1400 на нерозголошена ділянка в північній частині країни.

У вересні 2023 року уряд Туреччини оголосив, що переговори з китайською компанією щодо будівництва багатоблокової атомної електростанції у східному регіоні Фракії, як очікується, будуть завершені в найближчі місяці.

Паливний цикл

Туреччина має скромні ресурси урану. Родовище Темрезлі в центральній Анатолійській області за 220 км на схід від Анкари було відкрито Департаментом енергетики, сировини та розвідки (MTA) на початку 1980-х років. MTA продовжувала досліджувати регіон протягом наступних 10 років. Регіональні міста Йозгат і Соргун знаходяться неподалік.

Американська компанія Westwater Resources (раніше Uranium Resources Inc., URI) планувала розробку шахти Temrezli ISL. Австралійська компанія Anatolia Energy* мала 100% акцій у 18 ліцензіях на розвідку, які включали проект Темрезлі. Діяльність за проектом здійснювала дочірня компанія A Dur Madencilik (Adur). У червні 2015 Westwater Resources придбала Anatolia Energy.

Попередня економічна оцінка уранового проекту Temrezli ISL була опублікована в червні 2013 року та оновлена в травні 2014 року на основі даних NI 43-101. Було виявлено, що вартість буде вигідною порівняно з іншими (США) проектами ISL. Виміряні ресурси в Темрезлі становлять 2351 tU, зазначені ресурси – 2004 tU, а очікувані ресурси – 732 tU, при 0,117% U, 0,092% U та 0,075% U відповідно на кінець 2013 року. Міністерство енергетики та природних ресурсів присудило ліцензію на виробництво для проекту, а попереднє техніко-економічне обґрунтування було завершено в лютому 2015 року. При початкових капітальних витратах у 41 мільйон доларів США 3800 тУ можна було видобути протягом 12 років за ціною 16,89 доларів США/фунт U3O8, що дало б окупність проекту менш ніж за один рік. Залежно від фінансування очікувалося рішення про розвиток, але в 2016 році проект було припинено в очікуванні покращення ринку.

Westwater Resources розпочала попереднє техніко-економічне обґрунтування проекту Temrezli ISL у 2015 році, і на той час просувала питання, пов’язані з отриманням дозволів, і готувалася до переміщення очисної станції Rosita з Техасу до Темрезлі. Низькі ціни на уран призвели до затримки будівництва.

Урановий проект Westwater Resources Sefaatli має значну мінералізацію урану, відкриту в 1980-х роках, і програма інтенсивного буріння на перспективі Delier визначає ресурси. Тулу Тепе також є перспективним у цій зоні проекту, за 5 км на південний захід від Делієра. Третя перспектива - Акчамі, 2 км на захід від Тулу Тепе. Три займають 15 квадратних кілометрів. Сефаатлі може працювати як супутник Темрезлі (35 км). Компанія також має багатоквартирний холдинг у районі Західний Соргун.

У червні 2018 року Westwater Resources отримала повідомлення від турецького уряду про те, що її ліцензії на видобуток корисних копалин і розвідку для проектів Темрезлі та Сефаатлі були відкликані. Проекти належали турецькій дочірній компанії Adur Madencilik Limited Sirketi, яка володіла ексклюзивними правами на розвідку та розробку урану там з 2007 року та інвестувала в них значні кошти. У грудні 2018 року Westwater подала запит на арбітраж з цього приводу.

Угода Росатома щодо Akkuyu передбачає створення заводу з виробництва палива в Туреччині.

Ядерні відходи

Хоча спочатку TAEK вимагав від постачальників реакторів забрати використане паливо, питання про те, чи залишиться використане паливо для Akkuyu в Туреччині чи буде репатрійовано до Росії відповідно до звичайної практики для російських заводів у державах, які не мають зброї, не було вирішено (до травня 2014 року).

Атомні електростанції, що працюють у Туреччині, зобов’язані сплачувати 0,15 долара за кВт/год виробленої електроенергії у фонд утилізації відходів.

Дослідні реактори

Невеликий дослідницький реактор Triga працює в Стамбульському технічному університеті з 1979 року. Його регулює Управління з атомної енергії Туреччини.

Регулювання, безпека та нерозповсюдження

Туреччина створила Орган ядерного регулювання Nükleer Düzenleme Kurumu (NDK) у липні 2018 року. Він узяв на себе багато обов’язків TAEK, включаючи регулювання атомних електростанцій і всю пов’язану з ними діяльність паливного циклу. Тепер TAEK несе відповідальність виключно за утилізацію ядерних відходів.

Нерозповсюдження

Туреччина ратифікувала ДНЯЗ у 1979 році та має чинну угоду про гарантії з МАГАТЕ з 1981 року, а Додатковий протокол до її угоди про гарантії діє з 2001 року.

Див. також

• Ядерна енергетика за країною

Посилання

• Nuclear Power in Turkey // World Nuclear Association
• Атомна енергетика Туреччини в pronedra.ru
• Атомна енергетика Туреччини. Підготовка до початку будівництва АЕС «Аккую» // energokaskad.com
• Туреччина: будівництво АЕС за всяку ціну? // DW, 19 Квітня 2015
• [1] // propertyturkey.ru
• Туреччина намагається витіснити Росію із власного енергоринку // Газета. Ру 27 Квітня 2016
• [2] // НГ, сен 2016