Якутське воєводство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вежа Якутського острогу (відтворено можливий її вигляд у XVII столітті)

Яку́тське воєво́дство — найсхідніше воєводство Московського царства, що існувало в 1638—1708 роках.

Історія

[ред. | ред. код]

Воєводство утворено на базі колонії єнісейських козаків, які досягли середньої Лени і почали збирати ясак з місцевих жителів. Адміністративним центром воєводства став заснований Петром Бекетовим 1632 році Ленський острог (згодом Якутськ). Якутське воєводство стало плацдармом для освоєння Росією територій Далекого Сходу: Семен Дежньов освоює Чукотку, Володимир Атласов — Камчатку.

1665 році натовп вольниці, під проводом Микити Чернігівського, вбив у Кіренську якутського воєводу Лаврентія Обухова. Боячись покарання, Чернігівський з деким зі своєї банди втік на Амур і оселився в Албазиному, яке після розгрому Степанова було порожнім, як і майже всі російські остроги, засновані на Амурі Хабаровим і Степановим. Албазине було тоді головним пунктом на Амурі[1].

За Петра I воєводство реорганізувалося і злилося з новоствореною Сибірською губернією[2].

Географія

[ред. | ред. код]

Воєводство в період свого найбільшого розширення охоплювало басейн річки Лени, включало узбережжя Охотського моря, Чукотський півострів, Камчатку і, тимчасово, Забайкалля[3]. Північною межею було Студене море, південною — Становий хребет, оскільки експедиція в Приамур'їя Пояркова (1643—1646) не досягла поставлених цілей.

Управління

[ред. | ред. код]

Головою воєводства був призначуваний із центру воєвода, який здійснював свою владу через прикажчиків і якутських козаків, які сиділи в острогах і здійснювали дослідні, завойовницькі або каральні експедиції невеликими ватагами на чолі з п'ятидесятниками. Духовна влада здійснювалася через релігію. В адміністративному центрі воєводства були дерев'яні православні храми і Спаський чоловічий монастир[4]. Основу соціальної піраміди воєводства становили тубільці (якути, ламути, коряки, юкагири), які продовжували жити на рівні неоліту (з елементами оленярства), але зобов'язані були платити ясак «для білого царя».

Головні опорні пункти воєводства (остроги)

[ред. | ред. код]

Відомі якутські воєводи

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Подвиги русских офицеров на крайнем востоке России 1849-55 гг. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 лютого 2021.
  2. Управление и население Якутска. Архів оригіналу за 2 липня 2012. Процитовано 25 червня 2012.
  3. Как изучался наш край. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 8 лютого 2021.
  4. СЛУЖЕНИЕ РУССКОЙ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ В ЯКУТСКОМ КРАЕ. Архів оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 8 лютого 2021.