Hi Records
 | |
 | |
| Тип | лейбл звукозапису |
|---|---|
| Засновано | 1957 |
| Засновник(и) | Рей Гаррісd і Квінтон Клончd |
| Штаб-квартира | Мемфіс |
| hirecords.com | |
 Hi Records у Вікісховищі | |
Hi Records — американський лейбл звукозапису, заснований 1957 року.
Лейбл звукозапису Hi Records (де HI означало «Hit Instrumentals» або «House of Instrumentals») було засновано 1957 року в Мемфісі за ініціативи рокабілі-музиканта Рея Гарріса. Одними з перших хітів Hi Records стали інструментальні композиції гурту Bill Black's Combo американського контрабасиста Білла Блека, такі як «Smokey, Part 2», «Josephine», «White Silver Sands» або «Don't Be Cruel»[1][2][3][4].
В 1960-ті роки увагу лейбла було прикуто до соул-виконавців, одним з яких був Віллі Мітчелл. Починаючи з 1963 року Мітчелл видав на Hi Records декілька популярних альбомів, серед яких Hold It!!! та The Many Moods of Willie Mitchell. 1970 року Мітчелл викупив лейбл і став видавати там альбоми, які сам же і продюсував, зокрема декілька платівок Ела Гріна, опублікованих з 1971 по 1975 роки. Серед інших провідних артистів Hi Records — співачка Енн Піблс, яка випустила на лейблі сім альбомів, що разом з роботами Ела Гріна вважаються взірцем «звучання Мемфіса» або «мемфіського соулу[en]»[1][2][3][4].
1977 року Hi Records разом із Stax Records були продані підприємцю Елу Беннетту, який створив замість них новий лейбл звукозапису Cream Records[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Southall, 2003, с. 125.
- ↑ а б Silverton, Peter. Britannica Money. www.britannica.com (англ.). Процитовано 5 травня 2024.
- ↑ а б в Seaton, Shannon (23 жовтня 2020). Hi Records Brought the Music of the People to the People. StoryBoard Memphis (амер.). Процитовано 5 травня 2024.
- ↑ а б History. Royal Studios (амер.). Процитовано 5 травня 2024.
Література[ред. | ред. код]
- Bryan Southall. The A-Z of Record Labels. — 2nd edition. — Bodmin, Cornwall, Great Britain : Sanctuary, 2003. — 312 с. — ISBN 1-86074-492-3.