Sedobassia sedoides

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Sedobassia sedoides

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
суперастериди
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Амарантові (Amaranthaceae)
Підродина: Camphorosmoideae
Триба: Camphorosmeae
Рід: Sedobassia
Вид: S. sedoides
Sedobassia sedoides
(Pall.) Freitag & G.Kadereit, 2011
Синоніми
Bassia sedoides (Pall.) Asch.
Grubovia sedoides (Pall.) G.L.Chu
Echinopsilon sedoides (Pall.) Moq.
Посилання
Вікісховище: Sedobassia sedoides
Віківиди: Sedobassia sedoides
IPNI: 77110741-1

Sedobassia sedoides (мітельник очитковий як Bassia sedoides[1], басія очитковидна як Bassia sedoides[2]) — вид рослин з родини амарантових (Amaranthaceae), поширений у центральній і південно-східній Європі, західній і центральній Азії.

Однорічна рослина 10–60 см заввишки. Стебла й гілки густо запушені скуйовдженим кучерявим волосками. Придатки оцвітини прямі або догори відігнуті, гострі, при основі війчасті. Квітки сидять по 2–3 в пазухах приквітка, утворюючи колосоподібне суцвіття[2]. Стебло прямостійне, гіллясте здебільшого приблизно з середини. Листки лінійні, 0.3–1.7 см × ≈ 1 мм, м'ясисті, густо притиснуто запушені; основа розслаблена, верхівка тупа. Плоди широко яйцеподібні, гладкі[3].

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений у центральній і південно-східній Європі (Колишня Югославія, Греція, Румунія, Угорщина, Молдова, Україна, Росія), західній і центральній Азії (Азербайджан, Вірменія, Грузія, Казахстан, Монголія, південний Сибір, північний Сіньцзян)[4][5][3].

В Україні вид зростає на південних солончаках, солонцях, солонцюватих степах, вигонах — у Лісостепу (на сході), Степу та Криму[2].

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Ceratocarpus arenarius // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 89.
  3. а б Flora of China. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 13.01.2020. (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 13.01.2020. (англ.)
  5. Euro+Med Plantbase. Процитовано 13.01.2020. (англ.)