Балка Фащівка
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Балка Фащівка | |
|---|---|
| Витік | на північно-східній околиці села Фащівка |
| • координати | 46°46′51″ пн. ш. 32°05′02″ сх. д. / 46.78083° пн. ш. 32.08389° сх. д.48°14'27.5"N 38°40'35.9"E |
| Гирло | Міус |
| • координати | 46°39′04″ пн. ш. 32°05′26″ сх. д. / 46.65111° пн. ш. 32.09056° сх. д. |
| Басейн | Азовського моря |
| Країни: | |
| Довжина | ~7,90 км |
Балка Фащівка[1][2] — балка (річка) в Україні у Антрацитівському й Шахтарському районах Луганської й Донецької областей. Ліва притока Міусу (басейн Азовського моря).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина балки приблизно 7,90 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 6,45 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,22[3]. Формується декількома балками та загатами[1][2].
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок на північно-східній околиці села Фащівка. Тече переважно на південний захід через село й на північно-східній стороні від села Стрюкове впадає в річку Міус.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Біля витоку балки на північно-східній стороні на відстані приблизно 450,12 м пролягає автошлях М03[3] (автомобільний шлях міжнародного значення на території України, Київ — Харків — КПП Довжанський (державний кордон з Росією).).
- У XX столітті на балці існували молочно-, птице-тваринні ферми (МТФ, ПТФ), газгольдер та газова свердловина[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта и П. А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXVI, лист: 17. Показаны территории: Екатеринославской губернии, Область Войска Донского. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
- ↑ а б в Генеральний штаб // Красний Луч // СРСР. УРСР Ворошиловоградська, Донецька області // Система координат 1942 р. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2021.
- ↑ а б https://www.google.com.ua/maps/@48.1793341,38.6715601,13.29z?hl=uk
Джерела[ред. | ред. код]
- Словник гідронімів України – К.: Наукова думка, 1979. – С. 583
