Гавана-Мару
| Історія | |
|---|---|
 Японія
| |
| Назва: | Гавана-Мару |
| Власник: |
|
| Будівник: | Osaka Iron Works |
| Будівельний номер: | 936 |
| Закладений: | 1919 |
| Спуск на воду: | березень 1920 |
| Завершений: | 10 квітня 1920 |
| Доля: | 18 листопада 1942 потоплене біля острова Бугенвіль |
| Основні характеристики | |
| Тип: | вантажопасажирське |
| Тоннаж: | 5652 GRT |
| Довжина: | 124,1 м |
| Ширина: | 15,5 м |
| Осадка: | 7 |
| Двигуни: | 1 парова машина потрійного розширення, 559 к.с. (на гвинті) |
| Швидкість: | 12,25 вузла |
Гавана-Мару — транспортне судно, яке під час Другої світової війни брало участь у операціях японських збройних сил на Філіппінах, у Індонезії та на Соломонових островах.
Передвоєнна історія[ред. | ред. код]
Гавана-Мару спорудили у 1920 році на верфі Osaka Iron Works у Інношимі на замовлення компанії Osaka Shosen.[1]
До 1930 року судно використовували на маршруті до Нью-Йорка, а потім перевели на лінію Кобе-Бомбей — Калькутта.
12 вересня Гавана-Мару реквізували для потреб Імперської армії Японії.
Вторгнення на південь Філіппін[ред. | ред. код]
16—17 грудня 1941-го Гавана-Мару та ще 16 транспортів вийшли з Палау (захід Каролінських островів) і попрямували до острова Мінданао, маючи на борту підрозділи 56-ї та 16-ї піхотних дивізій, а також різноманітні підрозділи флоту. Після опівночі 20 грудня загін досягнув району Давао та почав висадку десанту, котрий вже до вечора оволодів цим містом.
22 грудня 1941-го Гавана-Мару разом зі ще вісьмома іншими суднами вийшло з порту Давао для доставки десантного загону на острів Голо (архіпелаг Сулу). Ввечері 24 грудня почалась висадка, а вже уранці наступного дня Голо був узятий японцями під контроль.
Вторгнення на Борнео[ред. | ред. код]
6 січня 1942-го Гавана-Мару та ще 14 транспортних суден вийшли з Дал'яо (поблизу Давао), маючи на борту сили вторгнення на острів Борнео. Ввечері 10 січня загін досяг району острова Таракан, а невдовзі після опівночі 11 січня почалась висадка.
21 січня 1942-го Гавана-Мару та ще 14 транспортів вийшли з Таракану для висадки десанту в розташованому південніше іншому центрі нафтовидобувної промисловості Борнео — Балікпапані. 23 січня на переході конвой був атакований літаками, яким вдалось потопити один з транспортів, тоді як інші ввечері того самого дня прибули до Балікпапану та почали висадку десанту. У перші години 24 січня американські есмінці атакували сили вторгнення і змогли потопити й пошкодити ще кілька суден, проте Гавана-Мару не постраждало.
Рейс на Соломонові острови[ред. | ред. код]
7 серпня 1942-го американці висадились на Гуадалканалі, що започаткувало шестимісячну боротьбу за цей острів. Японці почали відправляти в регіон підкріплення, зокрема 3 жовтня з японського порту Саєкі вийшов п'ятий ешелон конвою «Окі». Пунктом призначення при цьому був Рабаул — головна передова база японців у архіпелазі Бісмарка, з якої провадились операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї.
18 листопада судно вивантажувало війська на якірній стоянці Шортленд — прикритій групою невеликих островів Шортленд акваторії біля південного завершення острова Бугенвіль, де зазвичай відстоювались легкі бойові кораблі та перевалювались вантажі для відправлення далі на схід Соломонових островів. Літаки B-17 «Літаюча фортеця» атакували район Шортленд та змогли вразити бомбами Гавана-Мару, яке затонуло.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Havana Maru (+1942).
- ↑ Japanese Army Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 30 листопада 2020.