Гінзбург Олександр Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гінзбург.

Гінзбург Олександр Маркович
Народження 4 липня 1876(1876-07-04)
Смерть 1949(1949)
Країна
(підданство)		  Російська імперія
 Українська РСР
Навчання Імператорський Харківський університет (1898), HU Berlin і ХТІ (1903)
Вчителі Цауне Юлій Семенович і Бекетов Олексій Миколайович
Діяльність архітектор, викладач університету, письменник
Праця в містах Харків, Дніпро, Суми, Масандра, Кисловодськ і Луганськ
Архітектурний стиль модерн, конструктивізм
Наукові праці «Залізобетон»
«Про професійну організацію і етику архітекторів»
Вчене звання професор[d]
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна

Гі́нзбург Олекса́ндр Ма́ркович (4 липня 1876, Слов'янськ Ізюмського повіту Харківської губернії — 1949, Харків, Українська РСР) — український та радянський архітектор, науковий діяч, засновник конструктивізму в архітектурі.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 липня 1876 року в місті Слов'янськ Ізюмського повіту Харківської губернії (тепер — районний центр Донецької області) в родині заможного лікаря, почесного громадянина Слов'янська та статського радника Марка Гінзбурга. У 1877 році родина переїхала до Харкова, де оселилася в будинку по вулиці Сумський, 11 — на розі з провулком Грабовського.

У 1894 році з похвальною грамотою закінчив третю харківську чоловічу гімназію, у 1898-му — математичний факультет Харківського університету. Подорожував Європою, відвідав 13 країн[1], де знайомився із шедеврами світової архітектури; вивчав математику в Берлінському університеті (1899). У 1903 році закінчив інженерний факультет Харківського технологічного інституту, отримав диплом інженера-механіка і право на ведення будівельних робіт. Вчителями О. Гінзбурга в інституті були такі талановиті архітектори як М. Ловцов, С. Загоскін, Ю. Цауне, О. Молокін О. Бекетов[2] та інші.

У 1903 році у Харкові створив власне проєктне бюро «Залізобетон», яке виконувало приватні замовлення з проєктування різних будівель. У 1903—1905 рр. на провулку Грабовського 4, по сусідству з будинком батьків О. М. Гінзбург будує власний прибутковий будинок. Проєкт будинку був виконаний спільно з архітектором старої школи  І. І. Загоскіним. Брав участь у громадському житті міста, був членом архітектурно-будівельного відділу Харківського технічного товариства, утвореного у 1904 році. Писав статті з архітектурно-інженерних питань, брав участь в архітектурних конкурсах.

У 1912 році зодчому довелося піддати частковій реконструкції власний будинок. 27 квітня 1911 року газета «Южный край» писала про пожежу та вибух у будівлі на вулиці Сумській, 11. Допомагав йому у реконструкції інженер Плахотько.

Після більшовицького перевороту 1917 року втратив усю власність і, щоб уникнути репресій, виїхав до Ростова-на-Дону[3]. Викладав до 1922 року, потім відновлював Донбас.

У 1923—1924 рр. Гінзбург працював головним інженером будівництва Губернського продовольчого комітету та Донвугілля в Артемівську (Бахмуті).

До Харкова повернувся у 1924 р., активно займався промисловою архітектурою, брав участь у реконструкції Фабрики імені Тінякова та інших підприємств легкої промисловості.

З 1933 по 1938 роки викладав в Промисловій академії, з 1933 — в Індустріальному інституті Наркомвугілля.

З початком війни в армію Гінзбурга не взяли — через сильну короткозорість[3]. Тим не менш, знаходячись у 1941 році, під загрозою захоплення міста німцями, допомагав військовим, даючи важливі дані щодо підземних тунелів у центрі міста.

У 1941—1944 рр. знаходився в евакуації у Грузії, переніс бідність й голод, працюючи викладачем у Тбілісі. Читав лекції в ХІБІ (ХИСИ) у 1943—1944 рр. та в Індустріальному інституті Наркомвугілля.

Повернувшись до Харкова у 1944 р., Гінзбург був шокований, дізнавшись про звіряче знищення нацистами харківських євреїв в ході Холокосту. Продовжив викладати, займатися науковою діяльністю, а також створенням міської єврейської общини. Домігся приміщення для громади на вулиці Сумській, 8 (будівля знесена, колишня філармонія), напроти кінотеатру «Перший Комсомольський»[3]. Був обраний головою общини, та невдовзі її закрили.

У 1945 р. Гінзбурга позбавили усіх посад і заборонили викладати. Його діяльність була визнана шкідливим проявом сіонізму[3].

Чотири роки він бідував, доки не захворів[3]. Помер у 1949 році в Харкові, де і похований.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у стилях модерн та конструктивізм. Вперше в Харкові проєктував багатоповерхові прибуткові будинки із застосуванням залізобетонних конструкцій.

Автор проєктів більш ніж 120 будівель, з яких двадцять увійшли до Списку пам'яток архітектури Харкова.

Проєктував також будівлі у Харківській губернії (будинок Волинського в селі Карасівка — 1913; виноробний завод у Коломаці — 1906), Катеринославі (театр-клуб Громадського зібрання — 1909—1912; прибутковий будинок Гальперіна — 1914), Луганську (клуб і театр — 1913), Москві (прибутковий будинок Левіна — 1912), Сумах (театр «Тіволі» — 1909), Масандрі (дача Пестерева — 1912), Кисловодську (готель Вострякова — 1913).

Друкувався в «Південно-російській сільськогосподарській газеті», «Записках Харківського відділення Російського технічного товариства», «Зодчому», «Архітектурно-художньому тижневику». Написав книги: «Залізобетон» (1907) і «Про професійну організацію і етику архітекторів» (1915).

У 1916 році спільно із землеміром Н. Жаврідом зробив топографічний план Харкова з прилеглими передмістями, селищами і покажчиком. План був виданий накладом в 1000 екземплярів і поширений за підпискою[3].

У 1929 році запатентував свій винахід — сітчасті конструкції для великих прольотів[3].

У 1931 році отримав звання професора. Опублікував дві книги з геометрії просторових структур.

З початку 1930-х років конструктивізм, передвісником і основоположником якого вважають Гінзбурга[3], був заборонений, тому Олександр Маркович відійшов від архітектурного проєктування та будівництва. Але продовжив наукову роботу, займався не лише проблемами містобудування, мистецтвознавства, а й стереоскопічним кіно, теорією симетрії, кристалографії, оптикою і колористикою[4].

Викладав у інженерно-будівельному та інших вишах, консультував проєктувальників — в 1930-х Гінзбург став одним з найкращих в країні фахівців з акустики: він проєктував акустичні системи в Палаці піонерів і Будинку Червоної армії, в будівлі довоєнного Оперного театру[3].

Будівлі в Харкові, зведені за проєктами Гінзбурга[ред. | ред. код]

№ п/п Охоронний № Адреса Початкове використання Співавтори Дата будівництв Сучасне використання Зображення
1 86 вул. Сумська, 26 Прибутковий будинок Ліорніце (модерн) — 1910 Житловий будинок, магазини, банки
2 88 вул. Сумська, 82а Прибутковий будинок Бергера з крамницями (модерн) — 1908 Житловий будинок
3 89 вул. Сумська, 80 Прибутковий будинок Ландо-Безверхова (модерн) — 1914[5] Житловий будинок
4 94 вул. Сумська, 108 Прибутковий будинок Павлова з крамницями (модерн) — 1912 Житловий будинок
5 110 вул. Григорія Сковороди, 19 Прибутковий будинок Селіванова (модерн) — 1907 Житловий будинок
6 191 вул. Каразіна, 5 Особняк Авторство Гінзбурга — ймовірне[1] Початок ХХ століття Не використовується
7 122 вул. Чернишевська, 59 Особняк — Початок ХХ століття Харківська обласна організація Спілки письменників
8 241 вул. Куликівська, 6 Будинок табачного фабриканта Бураса Авторство Гінзбурга — ймовірне[1] 1909 Будинок культури профтехосвіти
9 243 вул. Куликівська, 12 Навчальна споруда Єврейського благодійного товариства — 1909—1912 Один із корпусів Фармацевтичного університету
10 246 вул. Громадянська, 25 Фабрична будівля Автор невідомий. Реконструкція Гінзбурга Кінець ХІХ століття, реконструкція — 1910 Обласне виробниче об'єднання «Фармація»
11 263 пров. Каплунівський, 4 Житловий будинок — 1913 Житловий будинок
12 264 пров. Грабовського, 4
так званий «Будинок золотої рибки»
(фасад будівлі прикрашений фігурами тритонів, залізобетонні кронштейни, що підтримують широкий карниз будинку, зроблені у формі золотих рибок)		 Приватне проектувальне бюро Гінзбурга, магазин живої риби — на першому поверсі (модерн) Іліодор Загоскін 1905 Житловий будинок, магазини
13 326 вул. Нетіченська, 16 Житловий будинок — 1910 Музична школа № 5
14 327 пров. Плетнівський, 7 Житловий будинок Цетліна (модерн з елементами неокласицизму) — 1916 24-та Міська дитяча клінічна лікарня (стаціонарне відділення)
15 345 вул. Гольдбергівська, 106 Житловий будинок — Початок ХХ століття Адміністративна будівля
16 384 вул. Коцарська, 23 Флігель житловий — 1908 Житловий будинок та флігель
17 410 вул. Сумська, 65 Прибутковий будинок — 1913 Житловий будинок
18 413 вул. Сумська, 45 Житловий будинок — 1907 Житловий будинок, магазини
19 427 вул. Римарська, 23 Прибутковий будинок Єндовицького, пізніше — Феймана (модерн з елементами неокласицизму) Автор невідомий, реконструкція — Гінзбурга 1887, реконструкція — 1913 Житловий будинок і установа «Горремстрой»
20 629 вул. Чоботарська, 45 Прибутковий будинок — 1908 Житловий будинок
21 — вул. Сумська, 6 Прибутковий будинок із крамницями Гінзбург реконструював його в стилі модерн Кінець ХІХ століття, реконструкція — 1910 Житловий будинок
22 — вул. Сумська, 51 Прибутковий будинок — Початок ХХ століття Житловий будинок, книжковий магазин «Books»
23 — вул. Сумська, 88[6] Житловий будинок деякі дослідники автором цього будинку вважають архітектора Моісея Диканського[5] Початок ХХ століття Житловий будинок, «Укрсиббанк», кафе
24 — вул. Сумська, 102 Прибутковий будинок — Початок ХХ століття —
25 — пров. Мовчанівський, 7 Житловий будинок — 1910 —
26 — вул. Чайковського, 15 Житловий будинок — Початок ХХ століття —
27 — вул. Чайковського, 21 Житловий будинок — 1912 —
28 — вул. Куликівська, 8 Житловий будинок — 1910 —
29 — майдан Оборонний Вал, 8 Житловий будинок — 1914 Не зберігся
30 — вул. Чигирина, 4 Житловий будинок — 1911 —
31 — вул. Велика Панасівська, 67 Іванівський пивоварний завод Ігнатіщева — 1905 —
32 — вул. Свободи, 35 Особняк Авторство Гінзбурга — ймовірне[1] Початок ХХ століття —
33 — — Літній театр в саду Комерційного клубу — 1912 —
34 — пров. Кравцова, 15 Синагога — 1912 Добудована. З 1957 року — Планетарій
35 — майдан Іподрому, 2 Дерев'яні трибуни іподрому для кінних перегонів Здислав Харманський 1906—1907 Не збереглися

Праці[ред. | ред. код]

  • Железобетон. Харьков, 1906.
  • Застройка городов // Зодчий. 1915. № 39–40.
  • О профессиональной организации и этике зодчих. Харьков, 1916.
  • Побудова візерунків. Харків, 1927.
  • Велике Запоріжжя. Харків, 1930.
  • Симметрия на плоскости. Харьков, 1934.
  • Симметрия на шаре. Харьков, 1935.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Розвадовский Л. Е. Архитектор Александр Маркович Гинзбург (1876-1949) // Ватерпас. — 1996. — №7.
  2. ↑ Лейбфрейд А. Ю. Архитекторы — евреи в Харькове [Текст]: очерк / Лейбфрейд Александр Юрьевич. ¬– Х., 2002. — С. 8.
  3. ↑ а б в г д е ж и к Воловик Л. Александр Маркович Гинзбург. К 130- летию со дня рождения // Дайджест Е. — 2006. — №8.
  4. ↑ Гінзбург Олександр Маркович // Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII-початку XX століть: Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-1.6-6.
  5. ↑ а б Зона Сумской улицы // Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А. А.. — Х. : Прапор, 1985. — 151 с. — 10 000 прим.
  6. ↑ Вулиця Сумська [Архівовано 18 листопада 2007 у Wayback Machine.]// Про вулиці і площі міста на сайті про Харків: kharkov.ua (рос.)

Додаткова література[ред. | ред. код]

  1. Борисова Е. А., Каждан Т. П. Русская архитектура конца XIX — начала XX века. — М.: Наука, 1971. — 239 с.
  2. Лейбфрейд А. Ю., Полякова Ю. Ю. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе. — Х.: Фолио, 1998. — 335 с.
  3. Ревский С. Б. Зодчие, инженеры, художники, участвовавшие в формировании Екатеринослава (конец XVIII — начало XX в.) / Методическая разработка. — Дп.:ДИСИ, 1981. — 98 с.
  4. Ясиевич В. Е. От модерна к конструктивизму. Творчество архитектора А. М. Гинзбурга (1876—1949) // Строительство и архитектура. — 1976. — № 9.
  5. Гінзбург Олександр Маркович [Архівовано 12 вересня 2013 у Wayback Machine.] // Давидич Т. Ф. Выдающиеся архитекторы Харькова XVIII — середины XX в. // На сайті про Харків: kharkov.ua (рос.)Воловик Л. Александр Маркович Гинзбург. К 130-летию со дня рождения //  — 2006. — № 8.
  6. Дьяченко Н. Т. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-е, испр. и доп. — Х. : Прапор, 1977. — 272 с. — 50 000 прим.
  7. Гінзбург Олександр Маркович // Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII-початку XX століть: Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-1.6-6.
  8. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А. А.. — Х. : Прапор, 1985. — 151 с. — 10 000 прим.
  9. Тимофієнко В. І. Ґінзбурґ Олександр Маркович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
  10. Berkovich, Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 1. Late Imperial Russia: 1891—1917. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag. 2021. С. 96. ISBN 978-3-933713-61-2.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гінзбург_Олександр_Маркович&oldid=42569462