Ернест Поль народився у Руді-Шльонській у 1932 році. За фахом він був гірничим техніком, проте працював також як інструктор з футболу. Розпочав виступи на футбольних полях у нижчоліговій команді зі свого рідного міста «Славія». У 1952 році Ернеста Поля призвали на військову службу, яку він проходив спочатку в клубі «Ожел» із Лодзі.[3] У 1954 році він перейшов до варшавського військового клубу вищого польського дивізіонуЦВКС, відомому пізніше як «Легія». У цей час у складі варшавської команди виступали низка гравців із Сілезії, зокрема Едвард Шимковяк, Люціян Брихчий, Генрік Кемпний. Усі вони склали основу команди, яка двічі поспіль у 1955 і 1956 роках вигравала і чемпіонат країни, і Кубок Польщі. Угорський тренер «Легії» Янош Штайнер відразу відчув бомбардирський хист Поля, і швидко зробив його одним із гравців основи. Нападник швидко виправдав довіру тренера, і вже в 1954 році він став одним із двох кращих бомбардирів польської першості. У першому виграному чемпіонаті варшавський клуб лише незначно випередив конкурентів, то в сезоні 1956 року перевага столичних армійців над суперниками була настільки значною, що вони перемагали інші команди навіть із двозначним рахунком. Зокрема, команду краківської«Вісли» «Легія» перемогла з рахунком 12-0, причому в цьому матчі Поль відзначився 5 забитими м'ячами.[5]
У 1957 році Ернест Поль став гравцем «Гурника» із Забже. У цій команді нападник грав протягом 11 років. За цей час він додав до своїх досягнень 8 титулів чемпіона Польщі, у тому числі 6 разів підряд, а також ще й титул володаря Кубка Польщі. У сілезькому клубі він також відзначався своїми бомбардирськими якостями, ще двічі виграючи титул кращого бомбардира чемпіонату Польщі.[3] У 1962 році Поль також відзначився рідкісним досягненням — у матчі з краківською «Краковією» він забив 6 із 9 м'ячів своєї команди.[2] Усього за час виступів у вищому дивізіоні польського футболу нападник відзначився 186 забитими м'ячами, що тривалий час залишається кращим показником в історії чемпіонатів Польщі.[5] У 1964 році Ернест Поль отримав звання футболіста року за версією газети «Sport».[6]
Після закінчення виступів у «Гурнику» Поль ще протягом двох років грав у США за клуби польської діаспори «Полонія» (Нью-Йорк) і «Вістула» (Гарфілд), після чого завершив виступи на футбольних полях.[2]
Ернест Поль ще 1955 року дебютував у складі національної збірної Польщі в товариському матчі зі збірною Румунії.[7] Усього в складі збірної футболіст зіграв 46 матчів, у яких відзначився 39 забитими м'ячами.[4] У складі польської збірної він брав участь в Олімпійських ігор 1960 року, на яких у матчі зі збірною Тунісу відзначився 5 забитими м'ячами[2], щоправда це не допомогло польській збірній пройти до наступного етапу змагань.
Після завершення футбольної кар'єри[ред. | ред. код]
Після завершення кар'єри професійного футболіста Ернест Поль з перервами працював у тренерському штабі «Гурника». У 1990 році він виїхав на постійне проживання до Німеччини, куди раніше виїхали дві його дочки та дружина.[8] Помер Ернест Поль у німецькому місті Гаузах 12 вересня 1995 року.[2]
У 2005 році іменем Ернеста Поля названий стадіон у Забже, який є клубною ареною місцевого «Гурника», в якому провів більшу частину своєї кар'єри Ернест Поль.[4][2]