Карнаватка
| Карнаватка Кривий Ріг | ||||
.jpg) Вид на кар'єр Південний (2002 рік) | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 47°55′39″ пн. ш. 33°20′59″ сх. д. / 47.92750000002777711° пн. ш. 33.34972222224999427° сх. д.Координати: 47°55′39″ пн. ш. 33°20′59″ сх. д. / 47.92750000002777711° пн. ш. 33.34972222224999427° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Район | Центрально-Міський район | |||
| Адмінодиниця |
Кривий Ріг Верхньодніпровський повіт Криворізький повіт | |||
| Засновано | 1860-ті | |||
| Площа | 15 000 гектар | |||
| Населення | ~ 8930 | |||
| Поштовий індекс | 50024 | |||
| Головні вулиці | Вул. Українська, Шевченко, Горького, Шмідта, Володимира Винниченка | |||
| Підприємства | УТОС (товариство сліпих) | |||
| Заклади освіти та культури |
Гімназії: №2, 28 | |||
| Транспорт | ||||
| Автобус | №247, №246 | |||
| Карта | ||||
| ||||
Карнава́тка — поселення на північ від історичного центру Кривого Рогу у Центрально-Міському районі міста.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Виникло в 1860-х рр. XIX століття як село. Відносилася до Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. Розвитку набула із будівництвом залізничної станції Карнаватка в 1884 р.
У 1892 р. існувало 4 двори, мешкало 60 осіб. На станції — 2 двори, мешкало 20 осіб. Згодом побудована лазня на 150 осіб. На початок ХХ ст. мешкало 350 залізничників. Землю під забудову захоплювали без дозволу влади. Селище одержало назву Нахаловка.
У 1915 р. побудований великий громадський будинок, який належав товариству тверезості. Центр ярмарок і базарів. Вулиці формувалися в 30-х, 50-70-х рр. Площа 15 тис. га. Має 80 вулиць, мешкає 8930 осіб.
На Карнаватці курсують автобуси № 247 (Через вул. Шевченка) та № 246 (Через вул. Українська) До повномасштабної війни існував маршрут № 275.
Біля Карнаватки є кар'єр Південний (на фото)
Історія[ред. | ред. код]
17 червня 1875 року відбулися збори громади Карнаватки, на яких було вирішено передати на 30 років в оренду 21 десятини карнаватської громадської землі верхньодніпровському поміщику Олександру Полю. Поль запропонував купити землю у вічне володіння по 20-30 карбованців за десятину за родючу землю і 7 карбованців за неродючу землю. До того ж він щорічно переводив 200 карбованців громаді Карнаватки й згодом збільшив до 2500 карбованців.
Отримавши значні фінанси карнаватська громада вирішила побудувати православний храм. Щорічно від кожного господарства Карнаватки виділяли кошик яєць для розчину на будівництво церкви. Вважається що Свято-Покровська церква (вул. Українська, 228)[1] Була посвячена 1 жовтня 1886 року. Її висота 29 м, довжина 34 м і ширина 21 м. Розпис був зроблений Омеляном Кручинином.
Вважається, що закриття церкви відбулося 1926 року з причини її популярності не тільки серед робочого люду, але і в міліціонерів, і червоноармійців (скарга 1923 року). 1930 року були зняті та перетоплений на Криворіжсталі дзвони. Перед війною тут було сховище. За німецької окупації храм поновив діяльність, що зупинилась за часів Хрущова. 25 квітня 1964 року будівлю підірвали. У 2000 року храм відбудували за проєктом зменшеної копії.
Карнаватка активно забудовувалася приватними хатами до і після Другої світової війни.
У центрі Карнаватки, на вулиці Горького, стоїть дев'ятиповерхова будівля, збудована у 1986 році. Раніше на цьому місці знаходився цвинтар, що підтверджують знахідки кісток під час розкопок. Нині біля дев'ятиповерхового будинку залишається покинутий цвинтар, доля якого залишається невідомою для багатьох.
Неподалік дев'ятиповерхового будинку знаходиться товариство з обмеженою відповідальністю або Українське товариство сліпих (скорочено ТОВ або УТОС) Приблизно з початку 60-х років ХХ століття УТОС базується на Карнаватці.[2]
Зсуви ґрунту на Карнаватці[ред. | ред. код]
Поселення межує з закритими рудниками Кірова і Дзержинського. Вироблення покладів залізної руди під Карнаваткою викликало просадку землі. Хати в Карнаватці почали руйнуватися від тривалої просадки ґрунту. З 1970-их років почалося відселення мешканців. «Кривбасгідрозахист» почав відкачувати воду, щоб запобігти підтоплення центру Кривого Рогу. Масове відселення мешканців поселення почалося у 2004 році через підприємство «Кривбасшахтозакриття».
Джерела[ред. | ред. код]
- Енциклопедія Криворіжжя. — У 2-х т./Упоряд. В. П. Бухтіяров. — Кр. Ріг: «ЯВВА», 2005.
- Митрофан (Божко), иерод., Охинченко А.Ф. Покровская церковь на Карнаватке (1884–1964–1999–2014): Исторический очерк. — Кривой Рог, 2016. — 64 с.: ил.
- Митрофан (Божко), ієром. Закриття і знищення храмів та молитовних споруд у Кривому Розі під час хрущовської антирелігійної кампанії 1958–1964 рр. // Церква мучеників: гоніння на віру та Церкву у ХХ столітті: матеріали Міжнар. наук. конф. (К., 6–7 лютого 2020 р.) / упоряд. С.В. Шумило; відп. ред. прот. В. Савельєв. — К.: Видавничий відділ Української Православної Церкви, 2020. — С.550–563. [Архівовано 13 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Божко О.О. Від ясел до Голгофи: життєвий шлях настоятеля Покровської церкви на Карнаватці протоієрея Діодора Якубовича (1868–1937) / О.О. Божко // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті. — 2014. — Вип. 12. — С.229–235.
- Митрофан (Божко), ієрод. «Память праведнаго с похвалами»: життєвий шлях настоятеля Покровської церкви на Карнаватці протоієрея Миколая Торського (1875–1957) [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]. Сайт храму Різдва Пресвятої Богородиці.
Посилання[ред. | ред. код]
- Свято-Покровский храм — символ духовного возрождения города Кривого Рога
- Мрія мешканців Карнаватки [Архівовано 23 серпня 2010 у Wayback Machine.]
