Мови з позатериторіальною монофункційністю
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Мови з позатериторіальною монофункційністю — це мови, які обслуговують увесь етнос у межах держави (повноетнічні повнотериторіальні), і поширені поза своєю територією, виконуючи якусь одну функцію. Наприклад, італійська мова стала світовою мовою вокалістів і вивчається в консерваторіях усього світу. В XIX столітті широкого монофункційного розповсюдження набула французька як мова дипломатії.
Див. також[ред. | ред. код]
- Одноосібні мови
- Частковоетнічні мови
- Частковогенераційні мови
- Повноетнічні частковотериторіальні мови
- Повноетнічні повнотериторіальні мови
- Поліфункційні мононаціональні мови
- Поліфункційні полінаціональні мови
- Поліфункційні поліетнічні мови
- Соціолінгвістична класифікація мов
Література[ред. | ред. код]
- Ткаченко О. Б. До соціолінгвістичної оцінки мов // Мовознавство — 1988. — № 2. — С. 23-24.
- Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 1991. — С. 105—109.