Обговорення:Тищенко Костянтин Миколайович

Ця стаття є частиною Проєкту:Українська наука (рівень: 3, важливість: середня)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з наукою в Україні. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
III (у розвитку)	Ця стаття за шкалою оцінок статей Проєкту:Українська наука має рівень «стаття у розвитку».
Середня	Важливість цієї статті для проєкту Українська наука: «середня»
	Чим допомогти: Додайте, будь ласка, шаблон {{Стаття проєкту Українська наука}} до всіх обговорень нових і старих статей, а також категорій з даної тематики. Статистика відвідуваності статті «Тищенко Костянтин Миколайович»

Чистити

стаття явно потребує очистки від надлишкового матеріалу. в теперішньому вигляді читається дуже складно.

Скоріше перенесення цього матеріалу до інших статей. Фігура Тищенка надзвичайно багатопланова. --Perohanych 10:02, 26 вересня 2010 (UTC)

Запропонував би перемістити всі публікації до окремого розділу статті, наприклад, у таблицю, що дозволяє сортування за датою, назвою, темою. --Shpigunov (обговорення) 12:50, 8 листопада 2012 (UTC)

Сумнівні теорії

Тищенко, звичайно, видатний мовознавець, але не всі його твердження можна розглядати як вірогідні (11% спільності між українською і російською? Українська — не східнослов'янська? А де ж спрощення груп *dl, повноголосся, перехід великого «юса» в «у», а малого в «я», та інші риси (слова «сорок», «дев'яносто», майбутній час з інфінітивом, рухомий наголос, перехід dz у «д») що відрізнюють українську, російську й білоруську від інших слов'янських мов? Чи знайомий Тищенко з російськими діалектами півночі, які разюче нагадують за лексикою і вимовою українську? Яку українську брав за зразок Тищенко? Чи не львівський міський діалект?) Див. також його іншу сумнівну теорію Открытие профессора Тищенко: наши предки знали Заратустру.

Пропоную перепрацювати статтю, додати розділ «Критика», а також не оголошувати його твори непогрішними джерелами під час написання статей про походження української мови. Це не менш небезпечно, ніж користуватися статтями Желєзного й Вассермана.

--В.Галушко (обговорення) 00:05, 8 березня 2016 (UTC)

Многочисленные географические названия в Украине свидетельствуют о длительном арабском присутствии

Цитата: «Так, по предположению Тищенко, имена тогдашних халифов, названия халифатов и реалии раннего исламского мира дали многочисленные названия в Украине, например: с. Корань на Житомирщине – от Коран, села Арабка, Араповка, а также Воропай, Воропаи, Воропаев, Воропаевка – от араб, с. Халепья на Киевщине – от сирийского городаХалеб, Триполье – от ливанского города Триполи, села Дамаски, Демешкивцы – от столицы Сирии Дамаск, г. Сурож – от Сирия, селаМедин, Мединщина, Медыня – от Медина, многочисленные Богдановки – от города Багдад (“богом данный”), Лубны – от названия Ливан (по-арабски Лубнан). Коломыя происходит от арабского слова калами – мусульманский догматик, Тараща – от исторического имени Тарак (ибн Зияд). Арабское название Египта – Миср – дало известные «славянские» корни в названиях Пере-мышль, Радо-мышль, Дрого-мышль и дажеМышеловка в Киеве. Славяне именовали Египет старым названиемКопт, отсюда названия сел Копти, Коптивщина, Коптив и т.д.»

--В.Галушко (обговорення) 16:40, 8 березня 2016 (UTC)

Розділ «Критика»

Все-таки, необхідно створити такий розділ. Є рецензія С. О. Вербича «Наукове й ненаукове в етимології онімної лексики» на роботи Тищенка, оприлюднена у Віснику Національної академії наук України. Так от там є дуже критичні оцінки «досягнень» вченого.

Інформація про Вербича. Вербич Святослав Олексійович — кандидат філологічних наук; старший науковий співробітник Інституту української мови НАН України. — صلاح الأوكراني (обговорення) 19:38, 25 січня 2017 (UTC)

Додав. Заради справедливості зауважу, що хибних етимологій мало хто уникав. М. М. Карамзін наводив для підмосковного топоніма «Коломна» італійську етимологію (насправді назва міста має балтійське походження), М. В. Ломоносов певний час стверджував, що литовська мова походить від слов'янської (здається, потім він визнав помилку). Ясно, що доробок Тищенка і так досить шановний, і йому нема необхідності створювати теорії, що взагалі непросто перевірити. Без сумніву, на території України в різні часи обитали й готські, і іранські, і балтські племена, але найбільший вплив залишається таки слов'янським, слід перш за все розглядати питомо слов'янську етимологію і лише у разі складнощів тлумачення залучати матеріал інших мов.

Вельми цікавим є припущення Тищенка про ступінь спорідненості слов'янських мов. Так критикуючи (справедливо) теорію «єдиної давньоруської мови», він порівнює українську з південно-слов'янськими. Слід пам'ятати, що «єдина давньоруська мова» — чиста абстракція, багато в чому з політичним підтекстом. Всякому ясно, що за умов відсутності Інтернету, книгодруковання, радіо, телебачення, ніякої мовної єдності у ті часи бути не могло. Це стосується не лише східнослов'янських, але й німецьких, англійських, італійських земель. Політична єдність тут не при чому: офіційною книжною мовою була не давньоруська, а староцерковнослов'янська (на Заході — латина). Пам'ятаймо, що діалекти навіть в межах одної мови можуть значно різнитися один від одного (нариклад, в Італії північні та південні діалекти належать чи не до різних підгруп романської групи). Лише розвиток оригінальної книжної традиції, книгодрукування, масової грамотності, доступної літератури робить групу діалектів мовою. А будь-яка літературна мова є значною мірою штучною. Утворюючись на основі багатьох діалектів, вона бере з них слова, стаючи мовою-койне, водночас нічийною і всім зрозумілою. Зазвичай літературні мови утворюються на основі центральних діалектів, де розбіжності між крайніми говірковими рисами згладжені. Для України це наддніпрянські говори, що однаково віддалені як від слобожанських, схожих на російські, від галицьких, схожих на польські, від поліських, схожих на білоруські, від лемківських, схожих на словацькі. Для Росії — це центральноросійські говори, перш за все московський, у якому сполучуються як північні (вимова «ґ» замість «г», а також «ют», «ут» замість «ють», «уть»), так і південні риси (акання). Про розвиток української літературної мови добре написав митрополит Іларіон (Огієнко). Процитую кілька сильних місць: «Наша літературна мова живе безпереривно від X століття, живе вже тисячу літ, пройшла довжелезну путь свого розвою, а між тим у нас у сучасній літературній мові від старої мови позосталося зовсім мало.» «Мова наша багатовікова, і всі віки позоставили в ній свої сліди». Митрополит пише, що формування сучасної української літературної мови ускладнювалося відсутністю української держави. Східна Україна була частиною Росії, українці вважалися субетносом росіян. Західна Україна — частиною Польщі, потім Австрії, поляки вважали українську діалектом польської. Для східноукраїнських письменників рідною часто була російська, для західноукраїнських — польська. Роблячи спроби створит літературну мову на основі народної, вони мусили з одного боку, «навчити» її висловлювати складні думки, почуття, з іншого, зберегти її своєрідність, не спричинитися до злиття на цьому рівні з державною мовою. Для цієї мети східноукраїнські письменники мусили вдаватися до полонізмів, а західноукраїнські — до росіянізмів. Східна і західна мовна традиція відрізнювалися, як і варіанти мови, але ці відмінності стиралися. Досі збереглися лише окремі риси обох традицій, що проявляється у традиційній літературній мові і західноукраїнському варіанті літературної мови. Отже, на діалектному рівні українська мова дуже несхожа на саму себе. Не всім легко уявити, що можна говорити по-українському і під Полтавою, і в Карпатах, і в Поліссі, якщо мова місцевих жителів відрізнюється від звичної, але це так.

--В.Галушко (обговорення) 20:31, 1 лютого 2017 (UTC)

Тищенко — не етимолог, а псевдоетимолог

Докази:

— «Наукове й ненаукове в етимології онімної лексики» (див. вище),

— «Бербери в Наддніпрянщині: професор Тищенко відкриває нові сторінки історії України» ([1]).

До речі, ЕСТУ не згадав Тищенка.

Вигнанець Микола Івкі. --178.95.148.112 14:10, 28 грудня 2020 (UTC)

• Romanbibwiss. Де Ваші антидокази ??

Через відсутність антидоказів Ваші вчорашні дії — порушення.

Вигнанець Микола Івкі. --178.95.149.189 13:45, 5 січня 2021 (UTC)

Вітаю! В Тищенка достатньо публікацій про етимологію, те що вони критикуються іншими науковцями, не відміняє наявності таких праць. Вікіпедія не місце для приватної оцінки наукового доробку, тут мають бути представлені джерела, а джерела з критикою деяких етимологій Тищенка в статті вже є. Окрім того, в статті наведено таку цитату авторитетного науковця: "Запропоновані автором ґотські, грецькі, сирійські, коптські і єгипетські етимології заслуговують на увагу", а також іще одну: "...апріорне заперечення знайдених проф. К. М. Тищенком фактів та їх інтерпретації не може бути продуктивним, а плідна дискусія з ним потребує й рівнозначної освіченості та ерудованості…". Думаю, остання заувага непогано підходить до інтерпретації Вашої активності щодо неправомірного вилучення категорії "Етимологи". Моє пошанування, --Romanbibwiss (обговорення) 17:19, 5 січня 2021 (UTC)

• Romanbibwiss. Добридень !

Писати про етимологію ще не означає бути етимологом.

Серед етимологій Тищенка є такі, що містять грубі, елементарні помилки.

Тобто його етимології — суміш етимологій і псевдоетимологій.

Наприклад, [2] не згадує Тищенка як етимолога.

Вигнанець Микола Івкі. --95.132.237.39 14:21, 25 січня 2021 (UTC)

С. Вербич:

„Читаючи етимології К.М. Тищенка, скла-дається враження, що людина творить якусь фантастичну історію“,

„Однак усі на-чебто іранські етимології К.М. Тищенка мож-на спростувати при їх лінгвістичному аналізі“.

Вигнанець Микола Івкі. --95.132.165.12 14:43, 26 січня 2021 (UTC)

Вітаю! У цитаті Вербича йдеться про всі іранські етимології, а не про всі етимології, до того ж у статті вже вміщена його критика етимологій Тищенка. Але, безперечно, цей розділ з критикою, висловленою Вербичем, цілком можна доповнити і знайденою Вами цитатою. --Romanbibwiss (обговорення) 08:31, 27 січня 2021 (UTC)