Список богомолів Італії
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Богомоли Італії | |
|---|---|
| Біорегіон | |
| Біогеографічний екорегіон | Голарктика |
| Екозона | Палеарктика |
| Місцевість | |
| Континент | Європа |
| Країна |
 Італія |
| Територія | Південна Європа |
| Фауна вищого рангу | |
| За географією | Фауна Італії |
| За систематикою | богомоли |
| За екологією | суходільна фауна |
| За біогеографією | ентомофауна Палеарктики |
| Період існування | |
| Особливості | |
| Визначні раритетні види | |
| Ключові індикаторні види | |
| Видовий обсяг | 14 видів |
| Родовий обсяг | 7 родів |
У фауні Італії відомо 14 видів богомолів з 7 родів[1][2][3]. Найбагатший видами рід Ameles — 5 видів.
У 2010-х роках відбулася експансія виду Ameles spallanzania на північ, а також у країні з'явилися вселенці Hierodula trancaucasica і Hierodula patellifera. Богомол Ameles fasciipennis, відомий за єдиною знахідкою самця, вважається вимерлим.
Список видів[ред. | ред. код]
| Наукова назва, автор, рік опису | Таксономія | Статус МСОП | Зображення | Зауваження щодо поширення |
| Mantis religiosa Linnaeus, 1758 | Родина богомолові | LC |  |
Відомий по всій території країни, окрім високогір'я Альп та Апеннінів[1] |
| Hierodula trancaucasica Brunner[en], 1878 | Родина богомолові | — |  |
У вересні 2018 року понад 30 особин деревного богомола було знайдено на півночі Італії, в провінції Кремона[4]. |
| Hierodula patellifera Serville, 1839 | Родина богомолові | — | _Figure_1_f.jpg) |
У 2020 році було повідомлено про виявлення цього виду на півночі Італії уздовж долини річки По, переважно в Ломбардії та Венето від Венеції до Мілану впродовж 2015—2019 років[5]. Найбільш імовірним шляхом потрапляння виду до країни вважають перевезення оотек з товарами з Азії, зокрема на бамбукових мітлах[5]. |
| Empusa pennata (Thunberg, 1815) | Родина емпузові |  |
Трапляється по всій країні: у північних та південних регіонах, на Сицилії та на Сардинії | |
| Empusa fasciata Brullé[en], 1832 | Родина емпузові | DD |  |
Відомі знахідки на північному сході Італії, переважно на узбережжі Адріатичного моря[1] |
| Iris oratoria Linnaeus, 1758 | Родина Eremiaphilidae | - |  |
Поширений переважно у південних регіонах, на Сицилії та на Сардинії. Літературні згадки з північного сходу вважаються сумнівними[6]. |
| Geomantis larvoides Pantel, 1896 | Родина Rivetinidae | — |  |
Трапляється по всій країні: у північних та південних регіонах, на Сицилії та на Сардинії. Цього богомола нерідко плутають з личинками богомолів роду Ameles, а тому він лишається малодослідженим. Зокрема дослідження 2018 року виявило велику популяцію Geomantis larvoides у Лігурії на півночі Італії, звідки не було жодної згадки з 1954 року[7] |
| Rivetina baetica tenuidentata Greca & Lombardo, 1982 | Родина Rivetinidae | — |  |
Поширений у Сицилії підвид |
| Ameles fasciipennis Kaltenbach, 1963 | Родина Amelidae | EX |  |
Відомий за єдиним екземпляром самця, знайденим у музейній колекції. За зовнішніми ознаками вид близький до A. spallanzania, основні відмінності стосуються будови статевих органів. Згідно з етикеткою екземпляр знайдено поблизу міста Толентіно в провінції Мачерата області Марке на сході Італії. Дата записана нерозбірливо, проте найімовірніше богомола впіймано у 1871 році.[8][9] |
| Ameles decolor Charpentier, 1825 | Родина Amelidae | — |  |
Трапляється по всій країні: у північних та південних регіонах, на Сицилії та на Сардинії |
| Ameles spallanzania (Rossi, 1792) | Родина Amelidae | — | .JPG) |
Трапляється по всій країні: у північних та південних регіонах, на Сицилії та на Сардинії. Розширює свій ареал на півночі Італії впродовж 2010-х років[10]. У північних регіонах змінюється тривалість циклу розвитку: подовжується діапауза яєць в оотеці[11]. |
| Ameles picteti (Saussure, 1869) | Родина Amelidae | — | |
Поширений на Сицилії. На думку низки дослідників, його вказівки з Сицилії є помилковими[12] |
| Ameles andreae Battiston et al, 2018 | Родина Amelidae | — | |
Поширений на Сардинії |
| Pseudoyersinia lagrecai Lombardo, 1984 | Родина Amelidae | — |  |
Ендемік Сицилії |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Paolo Fontana, Filippo Maria Buzzetti, Andrea Cogo, 2006. Insecta Mantodea. In: Ruffo S., Stoch F. (eds.). Checklist and distribution of the Italian fauna. Memorie del Museo Civico di Storia Naturale di Verona, 2.Serie, Sezione Scienze della Vita 17: 135-136 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2021. Процитовано 5 червня 2016.
{{cite web}}: Недійсний|url-status=no(довідка) - ↑ Maggio 2013 Mantidi Lovers Italia Newsletter. OPUSCOLO SULLE Mantidi nostrane [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.](італ.)
- ↑ Vigna Taglianti A., 2001. Blattaria, Mantodea, Isoptera, Orthoptera, Phasmatodea, Dermaptera, Embioptera (Fascicolo 36). Boll. Soc. ent. it., 133:185-186. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 5 червня 2016.
- ↑ Battiston, Roberto; Leandri, Fausto; di Pietro, William; Andria, Simone (2018). The Giant Asian Mantis Hierodula tenuidentata Saussure, 1869 spreads in Italy: a new invasive alien species for the European fauna? (Insecta Mantodea). Biodiversity Journal. 9 (4): 399—404. doi:10.31396/Biodiv.Jour.2018.9.4.399.404.
- ↑ а б Battiston, Roberto; Amerini, Rachele; Di Pietro, William; Guariento, Luis Alessandro; Bolognin, Luca; Moretto, Enzo (2020). A new alien mantis in Italy: is the Indochina mantis Hierodula patellifera chasing the train for Europe?. Biodiversity Data Journal. 8. doi:10.3897/BDJ.8.e50779. ISSN 1314-2828.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Battiston, R., Castiglione, E., Di Pietro, W., Lazzaretti, S., Manti, F., & Sciberras, A. (2021). A social beauty: distribution, ecology and conservation of Iris oratoria in the Central Mediterranean Region. Fragmenta entomologica, 53(2), 413-418.
- ↑ William Di Pietro, Oscar Maioglio, Rachele Amerini. On the presence of Geomantis larvoides in Liguria: new observations after 69 years and preliminary considerations about its biology and distribution Antonio Galvagni Legacy Conference, Fondazione Museo Civico di Rovereto, 20.10.2018(англ.)
- ↑ Agabiti, B.; Ippolito, S.; Lombardo, F. (2010). The Mediterranean species of the genus Ameles Burmeister, 1838 (Insecta, Mantodea: Amelinae): with a biogeographic and phylogenetic evaluation (PDF). Boletín de la SEA Roveretana degli Agiati, Serie 8, B, Classe di Scienze Matematiche Fisiche e Naturali. 47: 1—20. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2022.
- ↑ Battiston, R. 2014. Ameles fasciipennis. The IUCN Red List of Threatened Species 2014: e.T44791445A44798187. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2014-1.RLTS.T44791445A44798187.en. Downloaded on 23 May 2016(англ.)
- ↑ Schwarz Christian, Ehrmann Reinhard. Invasive Mantodea species in Europe [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.]. Articulata. 2018; 33:73–90(англ.)
- ↑ Battiston, Roberto; Galliani, Carlo (2011). On the life-cycle of ameles spallanzania (Rossi, 1792) (Insecta, Mantodea). Natural History Sciences. 152 (1): 25. doi:10.4081/nhs.2011.25. ISSN 2385-0922.(англ.)
- ↑ Agabiti, B.; Ippolito, S.; Lombardo, F. (2010). The Mediterranean species of the genus Ameles Burmeister, 1838 (Insecta, Mantodea: Amelinae): with a biogeographic and phylogenetic evaluation (PDF). Boletín de la SEA Roveretana degli Agiati, Serie 8, B, Classe di Scienze Matematiche Fisiche e Naturali. 47: 1—20. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Список богомолів Італії |
- Battiston R., Picciau L., Fontana P., Marshall J. (2010). Mantids of the Euro-Mediterranean Area (PDF). WBA Books. ISBN 978-88-903323-1-9. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 28 квітня 2020.(англ.)
- Mantodea. Fauna Europea. [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
| |||||||||||||
