Т-84

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Див. також: Т-80УД та Т-84У «Оплот»
Т-84
Т-84
Т-84
Тип основний бойовий танк
Походження Україна Україна
Історія виробництва
Розробник Харківське конструкторське бюро машинобудування
Виготовлення 1993
Варіанти Т-84У «Оплот», Т-84-120 «Ятаган», БМ «Оплот»
Попередники Т-80УД
Наступники БМ «Оплот»
Характеристики
Вага 46-51 тонн
Довжина 7,71 м
Ширина 3,60 м
Висота 2,22 м
Екіпаж 3
Броня комбінована, багатошарова з динамічним захистом
Головне
озброєння
 125-мм гармата КБА-3
Другорядне
озброєння
 12,7-мм KT-12,7 кулемет
Двигун 6ТД-2
1200 к.с.
Підвіска торсійна
Операційна
дальність
 350-500 км
Швидкість 65-70 км/год
Т-84 у Вікісховищі

Т-84 — український основний бойовий танк третього покоління, створений на основі Т-80УД. Розробку танка здійснювало ХКБМ, розробку двигуна — ХКБД, а виробництвом займався Завод імені Малишева, він же ХЗТМ.

Розробка першого танка в історії незалежної України сягає корінням у середину 1970-х років, коли харківські конструктори розробили проєкт модернізації Т-64Б з новітньою бронею башти та дизельним двигуном 6ТД. Однак, вище керівництво СРСР несподівано взяло курс на запровадження виробництва газотурбінного танка Т-80 на всіх радянських заводах, взявши шасі Т-80 і харківську башту. На 1984 рік уніфікований Т-80У був готовий до випуску, але розгорнути виробництво власних газотурбінних двигунів у Харкові так і не вдалось, тому харківські заводи розпочали виробництво власної версії цього танка з дизельним двигуном — Т-80УД.

Серійне виробництво Т-80УД розпочалось 1985 року, а в 1987 його було прийнято на озброєння. Після розпаду СРСР уже в незалежній Україні Т-80УД виготовляли на експорт для Пакистану. Паралельно з тим тривала розробка Т-84, але насправді чіткої межі між цими двома танками немає: частина танків пакистанського контракту отримала значну кількість рішень від Т-84. До 1999 року Т-84 було доведено до рівня Т-84У «Оплот», прийнято на озброєння ЗСУ, однак виготовлено в незначній кількості через брак коштів.

Назва[ред. | ред. код]

З огляду на неузгодженість назв у авторитетних джерелах, у цій статті використано найбільш однозначні назви Т-84 для танка зразка 1994 року та Т-84У для модифікації 1999 року.

Т-80УД / Т-84[ред. | ред. код]

Джерела по-різному проводять межу між Т-80УД і Т-84.

За деякими джерелами, початково саме танк Т-80УД, дизельний варіант новітнього на той момент Т-80У, мав отримати позначення «Т-84» для продовження харківської традиції найменування: Т-24, Т-34, Т-44, Т-54, Т-64 й Т-74 — однак, найвище партійне керівництво вирішило не створювати ще одне найменування основного бойового танка на озброєнні, поряд з уже виготовлюваними Т-64, Т-72 і Т-80.[1][2]

Інші джерела стверджуть, що Т-84 є українським позначенням Т-80УД[3][4] або його еволюційним розвитком. На IDEX-1995 було показано «Об'єкт 478ДУ2» під назвою «T-84 Supertank».[5]

За словами головного конструктора ХКБМ Миколи Рязанцева, Т-84 був окремим варіантом Т-80УД з 1200-сильним двигуном 6ТД-2, створеним наприкінці існування СРСР. Його приймання відбулось з квітня до листопада 1991 року, в грудні 1991 було рекомендовано прийняття на озброєння, а розробку завершили вже 1994 року.[6][7]

Т-84У / «Оплот»[ред. | ред. код]

У різних джерелах фігурує за різними назвами також і модифікація зразка 1999 року. На виставці IDEX-1999 танк було показано під назвою T-84M, цю назву використовують і деякі дослідники.[8]

На офіційному сайті ХКБМ цю модифікацію називають Т-84У або просто «Оплот».[9] Різні дослідники можуть називати танк Т-84 «Оплот»[10], Т-84У[11] або Т-84У «Оплот».[12][13]

На озброєння Збройних сил України цей танк прийнятий 2000 року як БМ «Оплот»[9] (не плутати з БМ «Оплот» зразка 2009 року, він же «Оплот-М»).

Історія[ред. | ред. код]

Передумови[ред. | ред. код]

Докладніше: Т-80

Першим докорінно новим радянським танком після Другої світової став Т-64, розроблений у 1967 році Харківським конструкторським бюро машинобудування (ХКБМ). На свій час танк був прогресивним: він мав автомат заряджання та комбіновану броню, при тому важив усього 37 тонн. Т-64 було запущено до серійного виробництва 1963 року на Заводі імені Малишева. Т-64 мав проблеми з ненадійним двигуном 5ТДФ,[14] і хоч вони були виправлені до 1968 року в модифікації Т-64А, заводи-конкуренти розробляли власні танки на основі Т-64: нижньотагільський Уралвагонзавод (УВЗ) створив спрощений і здешевлений Т-72 з традиційним чотиритактним дизельним двигуном, а Ленінградський Кіровський завод розробив Т-80 з газотурбінним двигуном; ці танки було прийнято на озброєння 1974 і 1976 років відповідно.

Невдовзі після приходу в 1976 році на посаду міністра оборони Дмитра Устинова було розпочато кампанію з уніфікації танкового виробництва СРСР. На той момент у серійному виробництві були три танки, дуже схожі за показниками, однак майже не уніфіковані між собою: Т-64, Т-72 і Т-80. Устинов зробив ставку саме на газотурбінний Т-80, прагнучи до 1983 року розгорнути в Харкові виробництво газотурбінних двигунів (паралельно з основним заводом у Калузі) і модернізованих Т-80.

ХКБМ своєю чергою працювали над модернізацією Т-64 за допомогою новітнього дизельного двигуна 6ТД і сучасної комбінованої броні. Результатом цього став танк «Об'єкт 476», а в 1976 році було розроблено аналогічну машину на шасі Т-80 — «Об'єкт 478». Бойове відділення (башта, озброєння та супутні системи) «Об'єкта 476» було взято для уніфікованого Т-80У.

Т-80УД[ред. | ред. код]

Т-84 (зразка 1994 року)
Докладніше: Т-80УД

Постанова вищого керівництва 1977 року поставила ГТД найпершим пріоритетом для харківських заводів і КБ. Робота йшла дуже повільно, тому 1981 року ХКБМ доручили створити резервний варіант модернізованого Т-80 з дизельним двигуном на основі «Об'єкта 478». Випробування показали, що показники мобільності з дизелем виявились майже незмінними, але в 1,6-1,7 разів покращилась паливна ефективність.[15] Випробування 1985 року підтвердили ці показники.[16]

Зі смертю Устинова наприкінці 1984 року стала можливою безперешкодна розробка дизельних танків знову. В січні 1985 року заступник міністра оборони Віталій Шабанов вперше визнав, що Міноборони весь час вело дві паралельні лінії: ГТД і дизель. Варіантами майбутнього дизеля були челябінський 2В-16 і харківський 6ТД-1, однак останній був досконалішим і був більш доведеним до рівня серійного виробництва. Зрештою Соколов постановив, що дизель не втратив актуальності через недоліки ГТД.[17] 2 вересня 1985 було запущено серійне виробництво «Т-80У з двигуном 6ТД», а виробництво танкових ГТД у Харкові завершено. Освоєння танка Т-80УД завершило епоху Т-64, останній з яких вийшов із цеху 27 грудня 1987 року.[18]

Також було постановлено створити 1985 року документацію на танк Т-80УД з 6ТД-1, завершити до 1986 року створення двигуна 6ТД-2 і його встановлення в танк, створити можливості для запуску серійного виробництва танка 1987 року.[19]

До кінця 1985 року в Харкові зібрали перші 5 танків «Об'єкт 478Б», 1986 року їх було запущено в широку серію, а 1987 року прийнято на озброєння СРСР під позначенням Т-80УД.[20][21] 1988 року танк зазнав низки змін. Зокрема, було замінено навісний динамічний захист «Контакт-1» на вбудований «Контакт-5», допрацювання також торкнулись двигуна та озброєння.[20]

Всього до розпаду СРСР було виготовлено близько 500 танків Т-80УД (за іншими даними 700 танків[22]), частина з яких надійшла на озброєння Таманської та Кантемирівської дивізій і деяка частина залишилась на території ХЗТМ.[23][24] Після розпаду СРСР подальшим розвитком Т-80УД займались українські оборонні підприємства, які, однак, опинились у скрутному становищі через відсутність фінансування та замовників. 1992 року з'явилась постанова Кабінету міністрів України щодо відновлення виробництва на ХБТЗ, вже в червні генеральним конструктором став Михайло Борисюк.[25]

Т-84[ред. | ред. код]

Паралельно з модернізацією Т-80УД, ХКБМ також проводила розробку нового танка Т-84. В 1980-ті складові танків на 60% постачались із інших республік СРСР, тому постановою № 181-3 від 12 березня 1993 Кабінет міністрів України постановив створення модернізованого танка Т-84, заснованого на Т-80УД, з максимально замкнутим циклом в Україні. Башти відливались у на Азовсталі в Маріуполі та в Омську, але ці підприємства більше не могли постачати їх, тому в ХКБМ розробили власну зварно-катану башту. Також Україна розпочала виробництво власної гармати КБА-3.[5]

Перший дослідний зразок Т-84 створили 1994, того ж року вирішили створити ще кілька машин, котрі згодом всебічно перевірили на підприємстві і армійських полігонах.[26]

Частина Т-80УД, виготовлених для Пакистану впродовж 1997—1999 років вже містила напрацювання Т-84, в тому числі зварно-катану башту нової конструкції.[27][1] З 320 танків 145 мали оригінальні литі башти, з яких 52 були ще для радянської армії, частина танків була новими, але з радянськими баштами, частину взяли з запасів української армії, а решта 175 танків були «Об'єкт 478БЕ» зі зварними баштами.[5]

Т-84У[ред. | ред. код]

Т-84У «Оплот» (зразка 1999 року)

В червні 2016 року Міністерство оборони України підписало контракт з харківським підприємством «Завод імені В. О. Малишева» на відновлення і часткову модернізацію танків. Тривалий час танки Т-84 першого покоління перебували на зберіганні ряду частин збройних сил України, тому для відновлення і поліпшення їхнього технічного стану було вирішено провести ремонт.[28]

Опис[ред. | ред. код]

Порівнюючи Т-84 з його радянським попередником Т-80УД, у Т-84 можна виділити такі відмінності:

  • Покращена броня;
  • Нова башта;
  • Новий динамічний захист;
  • Двигун, потужністю 1200 к.с. замість 1000-сильного у Т-80УД;
  • Система навігаційного забезпечення;

Головна відмінність Т-84 від Т-80УД — кращий двигун. Танк оснащений турбо-дизельним двигуном 6ТД-2. Потужність 6ТД-2 становить приблизно 1200 к.с. Також є потужніший варіант Т-84, оснащений двигуном 6ТД-3 потужністю близько 1300 к.с.

Модифікації[ред. | ред. код]

  • Об'єкт 478Д — дослідний Т-80УД з КОЕП «Штора», пасивним нічним прицілом ТПН-4 «Буран-Е» та системою дистанційного підриву уламково-фугасних снарядів «Айнет». Шасі частково запозичене в Т-64.[5]
    • Об'єкт 478ДУ — один зі зразків, який було продемонстровано Пакистану 1993 року. Мав котки типу Т-64 з внутрішньою амортизацією.[29]
    • Об'єкт 478ДУ1 — один зі зразків, який було продемонстровано Пакистану 1993 року зі звичайними котками Т-80.[29]
    • Об'єкт 478ДУ2 — український танк Т-84, створений на базі Т-80УД. Вперше показаний на IDEX-1995 під назвою «T-84 Supertank».[29][5]
    • Об'єкт 478ДМ — український танк Т-84М з українськими деталями, зокрема, динамічним захистом «Ніж». Вперше показаний на IDEX-1999 під назвою «T-84M».[5]
  • Т-84 «Оплот» (Т-84У[26]) — модифікація Т-84 з заміною російських комплектуючих українськими, зовні відрізняється конструкцією динамічного захисту та збільшеними бортовими екранами. Можливе встановлення навігаційних та інших приладів закордонного виробництва;
  • Т-84-120 «Ятаган» — модифікація Т-84 «Оплот», з гарматою та автоматом заряджання під калібр 120 мм, що є стандартним для НАТО. Розроблений за оголошеним Туреччиною тендером;
    • Об'єкт 478Н1 — «Ятаган», адаптований під серійне виробництво, виготовлено один екземпляр.
  • БМ "Оплот" /"Оплот-М" — розвиток танка Т-84 «Оплот» з покращеними характеристиками захисту та вогневої потужності. Візуально відрізняється за значно зміненою формою башти, бортовими екранами та панорамним приладом спостереження командира.
  • "Оплот-Т" — спеціальна модифікація для ЗС Таїланду. Відрізняється від базового Оплот-М встановленням кондиціонеру в башті танку для охолодження повітря в середині танку під час бойових дій у тропічних умовах і не тільки.
  • "Оплот-П" — створений для тендеру в Пакистані. Ззовні відрізняється від базового Оплот-М полегшеними бортовими екранами корпусу.

Машини на базі танка[ред. | ред. код]

Тактико-технічні характеристики різних модифікацій[ред. | ред. код]

Показники Т-84 «Оплот» (1999р)[30][31] Т-84-120 «Ятаган» [32](2000р) Оплот-М (2009р)[33]
Вага 46-48 т. 48 т. 51 т.
Екіпаж 3 ос.
Питома потужність 25-26,08 к. с./т 25 к. с./т 24,7 к. с./т
Відносний тиск на ґрунт 0,93 кг/см² 0,97 кг/см²
Діапазон робочих температур від −40 до +50 °C від −40 до +55 °C
Швидкість руху
по твердому покриттю 65—75 км/год 65—70 км/год 70 км/год
по ґрунту 45—50 км/год 40—45 км/год
заднім ходом 32 км/год
Запас ходу
по шосе 540 км 400 — 500 км
по місцевості 350—400 км 350—450 км
Двигун
Тип 6ТД-2 6ТД-2Е
Потужність 1200 к. с. при 2600 об./хв.
Підвіска Торсіонна
Трансмісія автоматична, планетарна, 7 передніх і 5 задніх передач
Озброєння
основне 125-мм гладкоствольна гармата КБА-3 120-мм гладкоствольна гармата КБМ2 125-мм гладкоствольна гармата КБА-3
спарене 7,62-мм кулемет КТ-7,62
зенітне 12,7-мм кулемет КТ-12,7
Боєкомплект
для основного озброєння 40 пострілів (28 у конвеєрі) 40 пострілів (22 у конвеєрі) 46 пострілів (28 у конвеєрі)
для спареного кулемета 1250 набоїв 4000 набоїв 1250 набоїв
для зенітного кулемета 450 набоїв
Подолання перешкод
кут підйому 32°
кут нахилу 36% (не менш ніж 19,8°) 25°
вертикальна стіна 1 м
ширина рову 2,85 м
Глибина водної перешкоди
без підготовки 1,8 м
з підготовкою 5 м

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Російське вторгнення в Україну (2022)[34]

Оператори[ред. | ред. код]

  • Пакистан — Пакистан закупив 320 танків Т-80УД, на останніх партіях якого використовувались елементи конструкції Т-84 (зокрема башта нової конструкції)

Т-84 та його модифікації брали участь у тендерах:

Галерея[ред. | ред. код]

  • Т-84У ЗС України в 2018 році на навчаннях SETC-2018, 14-та окрема механізована бригада

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Zaloga, 2009, с. 25—30.
  2. ↑ Шумилин, С. Э. (2010). Танк Т-84. Наука и техника (11).
  3. ↑ Карпенко, А. В. (1996). Обозрение отечественной бронетанковой техники (1905-1995 гг.) (російською) . Невский бастион. с. 381, 388.
  4. ↑ Барятинский, Михаил (2002). Эксплуатации и боевое применение Т-80. Танк Т-80 (російською) . Москва: Восточный горизонт. ISBN 5-93849-002-2.
  5. ↑ а б в г д е Zaloga, 2009, с. 38—43.
  6. ↑ Рязанцев, 2009, с. 141.
  7. ↑ Рязанцев, 2009, с. 206—213.
  8. ↑ Zaloga, Steve (2009). T-80 standard tank: the Soviet army's last armored champion.
  9. ↑ а б ХКБМ - Танк Т-84. web.archive.org. 11 грудня 2015. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 9 липня 2022.
  10. ↑ На сайті ХКБМ назву Т-84 «Оплот» використовують для позначення танка Т-84-120, таке позначення використовують і деякі дослідники
  11. ↑ Шумилин С. Э. Танк Т-84. Броне-сайт (рос.). Процитовано 1 червня 2024.
  12. ↑ Основной боевой танк Т-84 «Оплот». Броне-сайт (рос.). Процитовано 1 червня 2024.
  13. ↑ Харук, Андрій. Танкобудування в Україні. ВУЕ (укр.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2023. Процитовано 2 червня 2024.
  14. ↑ Zaloga, 2009, с. 4—6, Origins.
  15. ↑ Рязанцев, 2009, с. 123—125.
  16. ↑ Рязанцев, 2009, с. 125—126.
  17. ↑ Рязанцев, 2009, с. 124—128.
  18. ↑ Рязанцев, 2009, с. 150.
  19. ↑ Рязанцев, 2009, с. 124—125, 128—130.
  20. ↑ а б Ильин, Владимир (1998). Основной танк Т-80. Техника и вооружение (1).
  21. ↑ Карпенко, А. В. (1996). Обозрение отечественной бронетанковой техники (1905-1995 гг.) (російською) . Невский бастион. с. 381, 388.
  22. ↑ Рязанцев, 2009, с. 151.
  23. ↑ Ильин, Владимир (1998). Основной танк Т-80. Техника и вооружение (1).
  24. ↑ Шумилин, С. Э. (2010). Танк Т-84. Наука и техника (11).
  25. ↑ Шумилин, С. Э. (2010). Танк Т-84. Наука и техника (11).
  26. ↑ а б ХКБМ - Танк Т-84. web.archive.org. 11 грудня 2015. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 9 липня 2022.
  27. ↑ ХКБМ - Основной боевой танк Т-80УД. web.archive.org. 9 грудня 2015. Архів оригіналу за 9 грудня 2015. Процитовано 9 січня 2023.
  28. ↑ Міноборони України прийняло рішення відновити перше покоління танків Т-84 «Оплот» » Військова панорама. web.archive.org. 24 червня 2016. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 9 липня 2022.
  29. ↑ а б в Шумилин, С. Э. (2010). Танк Т-84. Наука и техника (11).
  30. ↑ Основной боевой танк Т-84 «Оплот» | Бронесайт Чобитка Василия(рос.)
  31. ↑ Тактико-технические характеристики основного боевого танка Т-84 | Харьковское Конструкторское Бюро по Машиностроению имени А.А.Морозова(рос.)
  32. ↑ Ятаган | Харьковское Конструкторское Бюро по Машиностроению имени А.А.Морозова(рос.)
  33. ↑ БМ ОПЛОТ | Харьковское Конструкторское Бюро по Машиностроению имени А.А.Морозова(рос.)
  34. ↑ Танк Т-84У вже двічі "засвітився" на фронті (фото) | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 2 серпня 2022.
  35. ↑ Україна розглядає варіант продажу своїх танків Америці(рос.)
  36. ↑ Основний бойовий танк Т-84-120. Архів оригіналу за 10 грудня 2015. Процитовано 8 грудня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]

Техніка військового призначення заводів Харкова
Танки, БМП, САУ
Т-24 • Т-26 • БТ-2 • БТ-5 • БТ-7 • БТ-7М • Т-34 • Т-34М • Т-44 • Т-54 • Т-55 • Т-55АГМ • Т-64 • Т-64БМ «Булат» • Т-64Е • Т-64БВ • Т-84 • Т-84У «Оплот» • БМ «Оплот» • Ятаган • Т-80УД • важка бойова машина піхоти БТМП-84 • Об'єкт 416
Логотип Харківського тракторного заводуЛоготип Заводу імені В. О. Малишева
Бронетранспортери
Тягачі
Інженерні машини
БАТ-М (шляхопрокладач) • БАТ-2 (шляхопрокладач) • БРЕМ-Т • БТМ−3 (швидкісна траншейна машина) • МДК-2 (машина для копання котлованів) • МДК-3 • ПЗМ-2
Інше
На службі
Експериментальні,
прототипи
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Т-84&oldid=42712601