Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Ланівці, ПЦУ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Ланіівці)


Тип церква
Країна  Україна
Розташування Ланівці
Конфесія ПЦУ
Будівництво 1816

CMNS: Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Ланівцях — парафія і храм Лановецького благочиння Тернопільської єпархії Православної церкви України в місті Ланівці Кременецького району Тернопільської области.

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 1607)[1].

Історія церкви[ред. | ред. код]

За матеріалами Волинського шематизму, на місці старої церкви за кошти парафіян у 1816 році вимуровано кам'яний храм Покрови Пресвятої Богородиці. У 1859 році за кошти церковної громади збудовано дерев'яну дзвіницю, у 1891 році — кам'яну.

Стараннями о. Миколи Малюжицького в 1937—1938 роках селяни-українці навернулися до православ'я. У 1943 році о. Миколу Малюжинського розстріляли у Волинських тюрмах.

Наприкінці 80-х — на початку 90-х років XX століття благочинний та настоятель Григорій Хом'як разом з парафіяльними священниками освятив чимало відновлених та свіжонасипаних символічних могил, пам'ятних хрестів.

За сприяння о. Григорія Хом'яка упродовж останніх двадцяти років на Лановеччині освячено п'ять новозбудованих храмів. У двох із них богослужіння проводив Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

Парохи[ред. | ред. код]

Ім'я Роки Коротка довідка Світлини
о. Андрій Каролинський 1858—1893
о. Володимир Каролинський 1893—?
о. Микола Малюжицький 1932—1937
о. Василь Москалевич 21 грудня 1937—?
о. Григорій Хом'як 1975—2019 Народився 4 грудня 1923 року. Влітку 1992 року він зумів переконати майже всіх священників району перейти до УПЦ КП. За своєї пастирської діяльности удостоєний низки нагород: золотий наперсний хрест (1958), сан протоієрея (1966), палиця (1971), хрест з прикрасами (1976), митра (1981), орден святого преподобного Сергія Радонезького (1985), право служіння Літургії при відкритих Царських воротах до слів «Отче наш...» (1995), сан протопресвітера (2002). Помер 19 червня 2019 року[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]