Японське море

Японське море

40° пн. ш. 135° сх. д.
Розташування	Тихий океан
Прибережні країни	Японія, Південна Корея, КНДР і Росія
Довжина	2254 км
Ширина	1072 км
Найбільша глибина	3742 м
Середня глибина	1 752 м
Довжина берегової лінії	7600 км
Об'єм	1 630 000 км³
Площа	978 000 ± 1 км² і 1 048 950 км²
Впадаюча річка	Ґо, Річка Моґамі, Шінано, Тешіо, Туманна, Аракава, Хімекаваd, Івакі, Kemad, Київка, Койошіd, Куробе, Кудзурюd, Maksimovka Riverd, Маруяма, Milogradovkad, Омоноd, Секі, Сендай, Serebryankad, Шірібецу, Такацу, Тедоріd, Йонешіроd, Abu Riverd, Агано, Aka Riverd, Akaishi Riverd, Amanogawad, Amgud, Велика Хадя, Botchid, Dzhigitovkad, Gakkō Riverd, Gamo Riverd, Hii Riverd, Honbetsu Riverd, Horikappu Riverd, Hyeongsan Riverd, Ішікарі, Kabanyad, Kakehashi Riverd, Katsuta-gawad, Kechi Riverd, Koromo riverd, Lidovkad, Machino Riverd, Margaritovkad, Masuda Riverd, Nakamura Riverd, Нактонган, Obruchyovkad, Ōno Riverd, Oirase Riverd, Oyabe Riverd, Q11358304?, Fushimi Riverd, Uchikawa Riverd, Q11398673?, Q11416897?, Q11429012?, Q11431886?, Q11437475?, Daishōji Riverd, Q11499575?, Q11501614?, Q11511261?, Q11517367?, Q11518238?, Q11535001?, Mizusawa Riverd, Q11558033?, Q11566446?, Q11611732?, Q11645083?, Suyeong Riverd, Rumoi Riverd, Saigawa Riverd, Shirakami Riverd, Shiribeshi-Toshibetsu Riverd, Shizuma riverd, Sukhodold, Takeno Riverd, Tama Riverd, Tayëzhnayad, Тенджінd, Ukawa riverd, Yedinkad, Yura riverd і Geumjin Riverd
Японське море у Вікісховищі

Япо́нське мо́ре або Східне море (рос. Японское море, яп. 日本海, кор. 동해) — напівзамкнуте море Тихого океану, між материком Євразією та його Корейським піостровом і Японським архіпелагом та островом Сахаліном. Омиває береги Японії, Російської Федерації, Південної й Північної Кореї. Площа 1 062 000 км²,глибина до 3 742 м, солоність морської води 33,7 — 34,8‰.

З іншими морями з'єднане п'ятьма протоками: Татарською протокою між материковою частиною Азії та Сахаліном з Охотським морем; протокою Лаперуза між Сахаліном і Хоккайдо з Охотським морем; протокою Цугару між островами Хоккайдо і Хонсю з Тихим океаном; протокою Канмон між Хонсю та Кюсю з Внутрішнім Японським морем; Корейською протокою між Корейським півостровом і Кюсю із Східнокитайським та Жовтим морем.

Найбільші затоки: Східно-Корейська і Петра Великого. Острови: Ребун, Рішірі, Окушірі, Садо, Уллиндо, Окі. У море впадають річки: Туманна, Шінано, Тешіо, Моґамі, Ґо, Ісікарі, Омоно, Тумнін, Самарга, Коппі та інші.

Рельєф дна являє собою замкнуту улоговину, у центральній частині якої підноситься підводне підняття Ямато (глибина над гребнем 285 м), у північній — підняття Витязя та хребет Богорова.

Історія

Протягом століть море захищало Японію від наземних вторгнень, особливо з боку монголів. По ньому давно ходили азійські, а з 18 століття — європейські кораблі. Російські експедиції 1733—1743 років склали карту Сахаліну та Японських островів. У 1780-х роках француз Жан-Франсуа Лаперуз вирушив на північ через протоку, згодом названу його ім'ям. У 1796 році британський військово-морський офіцер Вільям Роберт Броутон досліджував Татарську протоку, східне узбережжя Далекого Сходу й Корейський півострів.

У 1803—1806 роках російський мореплавець Іван Крузенштерн, під час навколосвітньої експедиції на кораблі «Надєжда» також досліджував Японське море й східні береги Японських островів. У 1849 році інший російський дослідник Геннадій Невельской відкрив протоку між материком і Сахаліном і наніс на карту північну частину Татарської протоки. Російські експедиції 1853—1854 і 1886—1889 років займалися вимірюванням температури поверхні та вивченням припливів. Вони також задокументували циклональний характер морських течій.

Інші відомі експедиції 19-го століття включають американську Північно-тихоокеанську експедицію (1853—1856) і британську Експедицію «Челленджера» (1872—1876). Водну екосистему моря описав Володимир Бражников у 1899—1902 роках і Петро Шмідт у 1903—1904 роках. Японські наукові дослідження моря почалися тільки 1915 року й стали систематичними з 1920-х років.

Клімат

Акваторія моря лежить у помірному кліматичному поясі, лише найпівденніша — у субтропічному. Увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважають західні вітри. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми, зволоження достатнє й надмірне.

Взимку на північному заході моря температура поверхневих вод нижча за 0 °C, на південному сході — вища за +10°C, влітку відповідно досягає +18°C та +24, + 26°C. Північно-західна частина моря вкрита кригою переважно з листопада до березня. З півдня в море заходить тепла Цусімська течія.

Біологія

Акваторія моря утворює однойменний морський екорегіон бореальної північнотихоокеанської зоогеографічної провінції. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м належить до пацифічної області бореальної зони.

Морські леви на острові Монерон.

Флора і фауна

Висока концентрація розчиненого кисню призводить до багатої водного життя Японського моря — тут налічується понад 800 видів водних рослин і понад 3500 видів тварин, у тому числі понад 900 видів ракоподібних, близько 1000 видів риб і 26 видів ссавців. Прибережні райони містять кілька кілограмів біомаси на квадратний метр. До пелагічних (океанічних) риб відносяться сайра, скумбрія, ставрида, сардини, анчоуси, оселедець, морський лящ, кальмари й різні види лосося та форелі. Донна іхтіофауна представлена ​​такими рибами, як тріска, минтай і терпуг.

Ссавці представлені тюленями й китами (давня китайська назва моря була «Китове море»), а ракоподібні — креветками й крабами. Через неглибокі протоки, що з'єднують море з Тихим океаном, Японське море не має характерної океанічної глибоководної фауни. Флору й фауну, унікальну для регіону навколо Японського моря, називають «елементами Японського моря».

Порти

• Владивосток
• Находка
• Восточний
• Советська Гавань
• Ваніно
• Александровськ-Сахалінський
• Холмськ
• Ніїгата
• Цуруга
• Майдзуру
• Вонсан
• Хиннам
• Чхонджин

Література

• Леонов А. К. Региональная океанография. — Л. : Гидрометеоиздат, 1960. (рос.);
• Зенкевич Л. А. Биология морей СССР. — М. : Издательство АН СССР, 1963. — 739 с. (рос.);
• Японське море // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — С. 847.;
• Японское море // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Воскресенский С. С., Леонтьев О. К., Спиридонов А. И. и др. Геоморфологическое районирование СССР и прилегающих морей : Учебное пособие. — М. : Высшая школа, 1980. — 343 с. (рос.);
• Шамраев Ю. И., Шишкина Л. А. Океанология. — Л. : Гидрометеоиздат, 1980. (рос.);
• Геоморфология СССР. Дальний Восток и берега морей, омывающих территорию СССР / Под ред. А. А. Асеева, С. С. Коржуева. — М. : Наука, 1982. — 277 с. (рос.);
• Добровольский А. Д., Залогин Б. С. Моря СССР. — М. : Изд-во МГУ, 1982. (рос.);
• С. П. Плетньов. Японське море // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — 568, [4] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.;
• Японское море // Географический энциклопедический словарь. Географические названия / А. Ф. Трёшников. — Москва : Советская энциклопедия, 1989. — С. 588.(рос.);
• Обзор экологического состояния морей СССР и отдельных районов Мирового океана за 1989 г. — Л. : Гидрометеоиздат, 1990. — 174 с. (рос.);
• Кондрин А. Т., Косарев А. Н., Полякова А. В. Экологическое состояние морей России. — М. : Изд-во МГУ, 1993. (рос.);
• Биология дальневосточных морей России. — Владивосток, 2001. — 579 с. (рос.);
• Арзамасцев И. С., Яковлев Ю. М., Евсеев Г. А. и др. Атлас промысловых беспозвоночных и водорослей морей Дальнего Востока России. — Владивосток : Аванте, 2001. — 192 с. (рос.);
• Геоэкология шельфа и берегов морей России / Под ред. Н. А. Айбулатова. — М. : Ноосфера, 2001. — 427 с. (рос.);
• Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, ISBN 978-5-89355-169-3, стр. 94, 114—115 (рос.);
• И. С. Зонн, А. Г. Костяной. Японское море // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : «Международные отношения», 2009. — С. 213. — ISBN 978-5-7133-1354-9. (рос.)