Східноєвропейська федерація
| Східноєвропейська федерація | |
| Офіційна назва | нім. Osteuropäischer Staatenbund |
|---|---|
| Місце розташування | Російська Польща |
| Форма правління | федеративна держава і Консоціоналізм |
| Дата й час | 1914 |
| Першовідкривач або винахідник | Max Bodenheimerd |
Східноєвропейська федерація (нім. Osteuropäischer Staatenbund[1]) — політичний проєкт, сформульований німецькою сіоністською єврейською громадою, представлений Максом Боденгаймером, спрямований на створення політичного утворення Німеччини на землях російської Польщі після очікуваної перемоги у Першій світовій війні, як частина їх наміру створити Серединну Європу.
У серпні 1914 року Макс Боденгаймер представив німецькій владі концепцію створення держави, яка охоплювала б більшість територій Речі Посполитої до поділів. Федерація, розташована між Балтійським і Чорним морями, мала бути буферною державою між Німеччиною та Росією. Хоча теоретично всі етнічні групи Федерації мали отримати автономію, Боденгаймер додав, що поляки (8 мільйонів) мали бути «врівноважені» іншими націями — українцями (4 мільйони), білорусами (4 мільйони), а також литовцями, латишами та естонцями (3,5 мільйона). Євреї (6 млн) і німці (1,8 млн) мали мати вирішальний голос («схиляти шальки терезів»)[2].
Спочатку Боденгайм заручився підтримкою групи сіоністських активістів у Берліні, а 17 серпня 1914 року заснував Комітет визволення російських євреїв (Komitee zur Befreiung der russischen Juden)[3].
Ініціатива була спочатку добре сприйнята владою в Берліні, але незабаром стало очевидно, що німці несерйозно ставляться до цієї пропозиції. Від Міністерства закордонних справ контакти з Боденгаймером перебрав на себе Генеральний штаб і політичний референт зі східних справ Богдан Гуттен-Чапський, якому було доручено сприяти можливому антиросійському повстанню. Не порадившись з Боденгаймером, Гуттен-Чапський підготував листівки із закликом до євреїв російської Польщі повстати проти росіян[4]. Зрештою, ця концепція не була підтримана Німеччиною, яка була більш зацікавлена у створенні маріонеткових держав у регіоні під суто німецькою адміністрацією (див. «Серединна Європа»).
Контакти Комітету з владою в Берліні були предметом запеклих суперечок у сіоністському русі. Зіткнувшись із дедалі більшою критикою, Макс Боденгаймер був змушений піти у відставку зі своєї посади в Єврейському національному фонді.
В єдиному поки що польському дослідженні[5], присвяченому цьому політичному проєкту, його автор доктор Анджей Лешек Щесняк використав термін «юдеополонія».
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Isaiah Friedman, Germany, Turkey and Zionism 1897—1918, s. 230—231.
- ↑ Isaiah Friedman, Germany, Turkey, and Zionism 1897—1918, Oxford University Press 1977, s. 230—231. .
- ↑ згодом перейменований на Комітет зі східних справ (Komitee für den Östen)
- ↑ I. Friedman, Germany…, s. 232. .
- ↑ дивись бібліографію нижче
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Bogdan Graf von Huten-Czapski, Sechzig Jahre Politik und Gesellschaft. 1-2, Berlin 1936.
- Isaiah Friedman, Germany, Turkey and Zionism 1897—1918, s. 199. ISBN 076-580-4077.
- New Encyclopedia of Zionism and Israel, 1-, London and Toronto 1994.
- Zosa Szajkowski, Demands for Complete Emancipation of German Jewry during World War I. [w:] The Jewish Quarterly Review, New Ser., Vol. 55, No. 4, April 1965, s. 350—363.
- Zosa Szajkowski, The German Appeal to the Jews of Poland, August 1914. [w:] The Jewish Quarterly Review, New Ser., Vol. 59, No. 4, April 1969, s. 311—320.
- Andrzej L. Szcześniak, Judeopolonia. Żydowskie państwo w państwie polskim. s. 99. Seria: Biblioteka «Białych Plam», ISBN 83-88822-92-6.
- Andrzej L. Szcześniak, Judeopolonia II. Anatomia zniewolenia Polski. s. 201. Seria: Biblioteka «Białych Plam», ISBN 83-89862-03-4.
- The Universal Jewish Encyclopedia, 1-10, New York 1948.
- P. Wróbel: Między nadzieją a zwątpieniem, «Der Jude» Martina Bubera wobec rewolucji i nowego ładu na świecie po I wojnie światowej, Więź 1986, nr 7-8, s. 74.
