Юдеополонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юдеополонія
Дата створення / заснування 1817
Зображення
Першовідкривач або винахідник Юліан Урсин Нємцевич
Фрагмент антисемітського сатиричного малюнка під назвою «Польща в образах, або бачення майбутнього крізь призму меншини», показуючи герб Польщі, якою керують етнічні меншини (імпліцитно: євреї)

Юдеополонія (Judeopolonia або Judeo-Polonia, Judeopolska, Judeo-polska[1]) — теорія змови про нібито загрозу польськості та польській державі, приписуючи євреям плани домінувати та створити свою державу на території Польщі[2][3].

Історія[ред. | ред. код]

«Рік 3333» Юліана Урсина Немцевича
«Зустрічайте єврея!» Теодора Єске-Хойнського

Бачення Польщі, де домінують євреї, вперше з'явилося в книзі Юліана Урсина Нємцевича «3333 рік, або Нечувана мрія», опублікованій через кілька десятків років після її написання — у 1858 році в Przegląd Poznański. Під назвою Москополіс Нємцевич малює картину Варшави в майбутньому, де домінують євреї[4].

Наприкінці ХІХ століття концепція «Юдеополонії» стала популярною в націоналістичній журналістиці, яка застерігала від нібито небезпеки домінування євреїв у Польщі. Брошура Нємцевича була перевидана і поширена багато разів як застереження проти «єврейської загрози». У книзі «Знайомство з євреєм», опублікованій у 1912 році, Теодор Єске-Хойнський (інші мови) пропагує антисемітизм як «оборонну дію, виправдану загрозою з боку євреїв», погрожуючи «задушити поляків, якщо їхня вимога про створення Юдеополонії та юдеопольської нації не буде задоволена»[5]. За словами Єжи Єдліцького, євреї стали для цих публіцистів уособленням «внутрішній ворог, який будує змову, щоб вивести поляків з ладу і перетворити Польщу на Юдопольщу». Це відображало, на думку автора, відчуття незахищеності та загрози перед обличчям наддержав і зовнішніх сил, які не піддаються контролю. Як стверджує Єдліцкі, «образ єврея-змовника зробив загадковий світ ясніше, простіше і зрозуміліше». Конспірологічний образ світу посилювався існуванням смуги осілості, а відтак і масовим напливом так званих литваків.

З 1914 року — початку Першої світової війни — німці підтримували відцентрові та опозиційні рухи в Росії. Вони посилали шпигунів і намагалися експлуатувати меншини, вони обіцяли незалежність литовцям і «Юдеополонію» євреям[6]. Вона отримала назву «акція революціонізації та повстання» і була проведена німецькою військовою розвідкою за згодою імператора Вільгельма II[7]. Реалізацію здійснював департамент IIIb німецького генерального штабу. Метою цієї операції був внутрішній розпад і ослаблення Російської імперії[К 1][7].

У міжвоєнний період побоювання змови щодо захоплення Польщі євреями не слабшають — євреїв усе ще сприймали як чужоземний елемент і внутрішнього ворога, що загрожує польській ідентичності[1]. Звинувачення у створенні Юдеополонії призвели, серед іншого, до вбивства першого президента Габріеля Нарутовича, про що згадав убивця Елігіуш Нєвядомський у своєму відкритому листі до поляків[8][9].

У 1981 році спецслужби ПНР видали (в рамках боротьби з опозицією) книгу під назвою «Юдеополонія. Невідомі сторінки історії Польської Народної Республіки»[10][11]. Її автором був офіцер військової інформації полковник Здзіслав Чесьолкевич (під його іменем книга була перевидана у 1989 р. у видавництві Unia Nowoczesnego Humanistyczny[12]).

З 1990-х років століття Проєкт Східноєвропейської федерації 1914 року[13] (операція революціонізації та повстання німецької військової розвідки під час Першої світової війни) також був представлений як «Юдеополонія», хоча цей термін ніколи не фігурував у планах цього проекту.

Споріднені теорії[ред. | ред. код]

Памфлет 1900 року під назвою «Каналізація міста Варшави як інструмент юдаїзму і шарлатанства для знищення польського сільського господарства і винищення слов'янського населення на Віслі» перегукується з теорією «юдеополонії»[14].

Полін[ред. | ред. код]

У ХХІ столітті популярним терміном, що стосується ймовірного контролю або захоплення Польщі євреями, є «Полін», назва Польщі на івриті[15][16][17]. За цією модернізованою версією теорії Юдеополонії, Польща буде знову заселена євреями, які раніше були громадянами Ізраїлю, бо нібито ця країна більше не в змозі пережити загрозу з боку сусідніх арабських країн, езважаючи на те, що вона досі пережила всі оголошені проти неї війни і загрози, що надходять з боку Палестини, а також здатна нормалізувати відносини з нинішніми регіональними ворогами (Кемп-Девідські угоди, Ізраїльсько-йорданська мирова угода, Угоди в Осло, угода Авраама)[18]. Серед прихильників цієї теорії є депутат Гжегож Браун, який вважає, що для цієї мети має використовуватися секретна інфраструктура, побудована в Центральному комунікаційному порту або аквапарку в Мщонові[19].

Рух єврейського відродження в Польщі, мистецький проект ізраїльського художника Яеля Бартани, кульмінацією якого став триденний конгрес у Берліні в 2012 році, також був звинувачений у здійсненні змови з метою поселення євреїв у Польщі[20][21].

Укрополін[ред. | ред. код]

З прибуттям значної кількості українських біженців до Польщі прихильники теорії змови Юдеополонія/Полін трансформували її в «Укрополін», концепцію, яка стверджувала, що не лише євреї, а й українці мають стати привілейованими групами Польщі — новітніми колонізаторами[18]. Серед прихильників цієї теорії — журналіст Конрад Рекас, відомий своєю співпрацею з проросійськими медіа. Згодом ця теорія була підхоплена російськими медіа та використана в пропагандистських цілях[19].

Небесний Єрусалим[ред. | ред. код]

Теорія змови щодо нібито проекту «Небесний Єрусалим», яку просували особливо проросійські партії під час вторгнення в Україну у 2022 році, виконує схожу функцію з «Юдеополонією». Ця теорія свідчить про те, що російсько-українська війна нерозривно пов'язана з нібито планами переміщення держави Ізраїль на територію південного сходу України. Причинами створення цього плану прихильники теорії називають нібито неспроможність Ізраїлю далі захищати свої території від арабських держав (доказом цього є неправдива цитата Генрі Кіссінджера) і колишнє існування Хозарської держави в частині сучасної Україна (антисеміти підтримують тезу, що євреї-ашкеназі, які населяли територію колишньої Першої Посполитої, були новонаверненими хозарського походження)[18][22].

Нова Каліфорнія/Хазарія[ред. | ред. код]

Щодо території України також існує конспірологічна теорія під назвою «Нова Каліфорнія», проголошуючи, що за часів Радянського Союзу Кримський півострів мав бути переданий євреям для заселення в обмін на кредити, надані СРСР американськими банкірами єврейського походження. Поки Сталін не перервав проєкт, банкіри повинні були вивезти на півострів 100 тисяч поселенців. Зупинення цього проекту також вважалося справжньою причиною передачі Микитою Хрущовим Криму Українській РСР. Цю теорію поширюють проросійські тролі[23].

Див. також[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Юдеополонія

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. ↑ Тут можна побачити певну схожість з Прометеїзмом.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б [1], Adam Krzemiński, "Judeopolonia wg Michnika" 
  2. ↑ Michlic, Joanna Beata (2006). Obraz Żyda od 1880 roku do chwili obecnej. Nebraska: University of Nebraska Press. с. 48, 55–56. ISBN 0803232403.
  3. ↑ „Judeopolonia, czyli Polacy u Żydów”. Żydzi wschodniej Polski (PDF). Białystok: Wydział Filologiczny Uniwersytetu w Białymstoku. 2014. с. 148–150. ISBN 9788364081033.
  4. ↑ Joanna Beata Michlic(інші мови), Poland's Threatening Other: The Image of the Jew from 1880 to the Present, University of Nebraska Press 2006, s. 48.
  5. ↑ Joanna Beata Michlic, Poland's Threatening Other: The Image of the Jew from 1880 to the Present, University of Nebraska Press 2006, s. 56..
  6. ↑ Urbankowski, Bohdan (maj 2017). Lenin odczarowany. Nowe Państwo. Warszawa: 40—45. ISSN 1895-4960.
  7. ↑ а б Rewolucja Rosyjska. Warszawa: PWN. 1994. с. 499–502; 521–526. ISBN 8301115211.
  8. ↑ [2], Eligiusz Niewiadomski, "Do wszystkich Polaków." 
  9. ↑ [3], Michał Sutowski, "Brykczyński: Idee zabójcy Narutowicza po latach zwyciężyły" 
  10. ↑ Historia i kultura Żydów polskich. Słownik, red. Alina Cała, Hanna Węgrzynek, Gabriela Zalewska, hasło «Literatura antyżydowska». Według innego źródła ta książka lub jej kolejne wydanie nosiła tytuł: Judeopolonia 1944—1981 (nieznane karty historii), Kraków 1982.
  11. ↑ Wpis dotyczący publikacji Judeopolonia: nieznane karty historii PRL: 1944—1981 nieznanego autorstwa w katalogu Biblioteki Narodowej w Warszawie.
  12. ↑ Encyklopedia Solidarności: Unia Nowoczesnego Humanizmu.
  13. ↑ Jako pierwszy użyli go w tym kontekście Andrzej Leszek Szcześniak (2001, 2004, 2005, 2008) i Jerzy Robert Nowak (2000).
  14. ↑ [4], Paweł Rzewuski, "Kanalizacja jako spisek żydowski" 
  15. ↑ Jak manipuluje się językiem na temat uchodźców i wojny w Ukrainie (пол.)
  16. ↑ Rasiści idą na Kraków. Chcą zorganizować wiec jak w Kaliszu (пол.)
  17. ↑ [5], KaT, ""Tu jest Polska, a nie Polin". Na marszu w Kaliszu spalono Statut Kaliski" 
  18. ↑ а б в (2022) 4 (2022), Adam Jankowiak, "Teorie spiskowe na temat wojny w Ukrainie" 
  19. ↑ а б [6], Jakub Biernat, ""Ukropolin" u bram – Polska w rosyjskich mediach" 
  20. ↑ [7], Julia Weltrowska, "Czy Ruch Odrodzenia Żydowskiego w Polsce postuluje powrót milionów Żydów do Polski?" 
  21. ↑ „Żydowska narada co robić z Polakami”? Film tego nie pokazuje! (pl-PL)
  22. ↑ „Niebiańska Jerozolima” w Ukrainie? To teoria spiskowa (пол.)
  23. ↑ Próba wpłynięcia na wyniki wyborów? Dwie siatki „patriotycznych” trolli wspierały Konfederację (пол.)

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • New Encyclopedia of Zionism and Israel, 1, Londyn i Toronto 1994.
  • [8], Iwo Cyprian Pogonowski, "Jews in Poland. A Documentary History" 
  • Andrzej Leszek Szcześniak, Judeopolonia. Żydowskie państwo w państwie polskim. Wyd. 2 popr., Polskie Wydawnictwo Encyklopedyczne, Radom 2004, s. 99. Seria: Biblioteka «Białych Plam», ISBN 83-88822-92-6.
  • Andrzej Leszek Szcześniak, Judeopolonia II. Anatomia zniewolenia Polski. Wyd. 2 popr., Polskie Wydawnictwo Encyklopedyczne, Radom 2005, s. 201. Seria: Biblioteka «Białych Plam», ISBN 83-89862-03-4.
  • Andrzej Leszek Szcześniak, Judeo Polonia. Polskie Wydawnictwo Encyklopedyczne, Radom 2008, s. 96, ISBN 978-83-7557-029-8.
  • The Universal Jewish Encyclopedia, 1–10, New York 1948.
  • Cała, Alina (2000). Historia i kultura Żydów polskich. Słownik. Warszawa: Wydawnictwa Szkolne i Pedagogiczne. ISBN 83-02-07813-1.
  • Jerzy Robert Nowak, Spory o historię i współczesność. Wyd. von Borowiecky, Warszawa 2000, s. 655, ISBN 83-87689-29-7.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юдеополонія&oldid=42461400