Guglielmo Pepe

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гульєльмо Пепе
Ескадрений міноносець «Теруель»
Служба
Тип/клас Лідер ескадрених міноносців типу «Алессандро Поеріо»
Держава прапора Королівство Італія
Іспанія Іспанія
Належність Королівські ВМС Італії
ВМС Іспанії
Закладено 2 липня 1913 року
Спущено на воду 17 вересня 1914 року
Введено в експлуатацію 20 серпня 1915 року
Переданий 5 січня 1939 року ВМС Іспанії
Виведений зі складу флоту 1953 рік
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1 028 тонн (стандартна)
1 216 тонн (повна)
Довжина 83,1 м
Ширина 8,0 м
Осадка 2,8 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парові турбіни «Belluzzo»
3 × парові котли Ярроу
Гвинти 2
Потужність 20 000 к.с.
Швидкість 31,5 вузлів
Автономність плавання 2 415 миль на швидкості 13 вузлів
Екіпаж 109
Озброєння
Артилерія 6 × 102/35-мм гармат
Торпедно-мінне озброєння 4 × 450-мм торпедні апарати
42 міни

«Гульєльмо Пепе» (італ. Guglielmo Pepe) — лідер ескадрених міноносців (пізніше есмінець) типу «Алессандро Поеріо» ВМС Італії початку XX століття.

Історія створення

[ред. | ред. код]

«Гульєльмо Пепе» був закладений 2 липня 1913 року на верфі «Ansaldo» в Генуї. Спущений на воду 17 вересня 1914 року, вступив у стрій 20 серпня 1915 року.

Свою назву корабель отримав на честь Гульєльмо Пепе, неаполітанського генерала та політика.

Історія служби

[ред. | ред. код]

У складі ВМС Італії

[ред. | ред. код]

Після в ступу Італії у Першу світову війну «Гульєльмо Пепе» разом з однотипними «Чезаре Россарол» і «Алессандро Поеріо» був включений до складу II групи розвідників IV морської дивізії. Кораблі базувались у Венеції та діяли в Адріатиці.

1-2 листопада 1916 року «Алессандро Поеріо», «Гульєльмо Пепе», «Франческо Нулло» і «Джузеппе Міссорі» супроводжували атаку торпедних катерів MAS проти Фажани.

19 жовтня 1917 року італійська ескадра у складі кораблів «Алессандро Поеріо», «Гульєльмо Пепе», «Інсідіозо», «Сімоне Ск'яффіно» і «Піладе Брондзетті» вийшла з Бріндізі на перехоплення австро-угорської ескадри у складі крейсера «Гельголанд» та есмінців «Ліка», «Тріглав», «Татра», «Чепель», «Ор'єн» і «Балатон», які вийшли з Котору на перехоплення італійських конвоїв. «Гельголанд» і «Ліка» курсували поблизу Бріндізі, намагаючись виманити італійські кораблі в зону дії підводних човнів «U 32» і «U 40», але безуспішно.

2 жовтня 1918 року «Гульєльмо Пепе» разом з лінкором «Данте Аліг'єрі», скаутами «Чезаре Россарол», «Алессандро Поеріо» та есмінцями «Іпполіто Ньєво» і «Сімоне Ск'яффіно» і «Карло Альберто Раккія» брав участь в обстрілі Дураццо.

у 1921 році «Гульєльмо Пепе» був перекласифікований в есмінець.

У складі ВМС Іспанії

[ред. | ред. код]

У жовтні 1937 року, під час громадянської війни в Іспанії, «Гульєльмо Пепе» разом з «Алессандро Поеріо» був переданий флоту франкістів, у складі якого отримав назву «Теруель» (ісп. Teruel). Офіційна передача відбулась 5 січня 1939 року.

Обидва кораблі одразу пройшли модернізацію. Корпус судна був збільшений на 1 м, осадка зменшилась з 3,11 м до 2,8 м. Була модифікована силова установка та замінене озброєння.

У травні 1938 року «Уеска» і «Теруель» зіштовхнулись і зазнали серйозних ушкоджень.

Під час війни «Теруель» захопив радянський пароплав «Зирянін» та американський танкер «Nantucket Chief»[1]

Після закінчення війни обидва кораблі використовувались в основному як навчальні.

У 1953 році «Теруель» був виведений зі складу флоту і зданий на злам.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. — London: Conway Maritime Press, 1985. — ISBN 0 85177 245 5 (англ.)
  • Эсминцы Второй мировой: первый в мире полный справочник /Александр Дашьян. — Москва: Эксмо: Яуза,2019,-416 с. ISBN 978-5-04-098439-8 (рос.)

Примітки

[ред. | ред. код]