Целекоксиб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.
Целекоксиб
Систематизована назва за IUPAC
4-[5-(4-Methylphenyl)-3-(trifluoromethyl)pyrazol-1-yl]benzenesulfonamide
Класифікація
ATC-код M01AH01
PubChem 2662
CAS 169590-42-5
DrugBank
Хімічна структура
Формула C17H14F3N3O2S 
Мол. маса 381,373 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 75—99%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 8—12 год.
Екскреція фекалії, Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ЦЕЛЕБРЕКС®,
«Пфайзер Фармасьютікалз Ел. Ел.Сі.»/«Пфайзер Менюфекчуринг Дойчленд ГмбХ»,США/Німеччина
UA/4463/01/02
01.03.2011-01/03/2016
РАНСЕЛЕКС
«Ранбаксі Лабораторіз Лімітед»,Індія
UA/6370/01/01
30.05.2014-30.05.2019
РЕВМОКСИБ
ВАТ«Київмедпрепарат»,Україна
UA/3808/01/01
01.09.2010-01.09.2015
[1]

Целекоксиб (англ. Celecoxib, лат. Celecoxibum) — синтетичний препарат, що належить до групи коксибів[2][3], які є представниками нестероїдних протизапальних препаратів.[4][5] Целекоксиб застосовується виключно перорально.[2][6] Розробка целекоксибу, як і інших препаратів групи коксибів розпочалась після відкриття ізоформ циклооксигенази — ЦОГ-1 та ЦОГ-2, паралельно в Університеті Бригама Янга та Рочестерському університеті, в якому вперше запатентовані інгібітори ЦОГ-2.[7] Університет Бригама Янга продовжував дослідження коксибів разом із корпорацією «Monsanto», яка пізніше продала права на розробку першого препарата групи — целекоксибу — корпорації «Pfizer», що спричинило довготривалий судовий процес між корпорацією «Pfizer» та Університетом Бригама Янга.[8] Целекоксиб був уперше допущений до застосування в клінічні практиці в США 31 грудня 1998 року під торговою маркою «Целебрекс»[9], і виключний патент на препарат до березня 2014 року належав корпорації «Pfizer».[10]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Целекоксиб — синтетичний препарат, що є представником коксибів та належить до групи нестероїдних протизапальних препаратів. Механізм дії препарату, як і інших представників групи нестероїдних протизапальних препаратів, полягає у інгібуванні ферменту циклооксигенази, яка забезпечує перетворення арахідонової кислоти у простагландини.[4][11] Але особливістю фармакологічних властивостей целекоксибу є те, що він є першим представником селективних інгібіторів ізоформи циклооксигенази ЦОГ-2, яка утворюється виключно у вогнищах запалення.[3][5] Інші лікарські препарати, які до цього вважались селективними інгібіторами ЦОГ-2, а саме мелоксикам, німесулід, етодолак, набуметон, натепер вважаються переважними інгібіторами ЦОГ-2; тобто їх селективність до ЦОГ-2 є нижчою, ніж у коксибів.[3] Саме відсутність впливу на ЦОГ-1 при застосуванні целекоксибу значно знижує ризик серйозних побічних ефектів з боку травної системи (у порівнянні з більшістю нестероїдних протизапальних засобів)[12][13], а відсутність антитромботичної дії целекоксибу в свою чергу призводить до більшого ризику побічних ефектів з боку серцево-судинної системи[5][12], а згідно частини досліджень, як і інші коксиби, може призводити до збільшення ризику серцево-судинних ускладнень на 37%[14] (хоча й не всі дослідники поділяють таку думку[11][13]). Целекоксиб має виражену знеболювальну дію, яка порівнювана із дією інших ненаркотичних анальгетиків, а також деяких (так званих «м'яких») наркотичних анальгетиків, і може застосовуватися для післяопераційного знеболення при малих (особливо стоматологічних операціях).[11][12] Целекоксиб також знижує продукцію цитокінів, зменшує активність металопротеїназ, зменшує апоптоз хондроцитів та неоангіогенез.[12] Окрім цього, целекоксиб пригнічує ангіонеогенез та індукує апоптоз пухлинних клітин[6], і може застосовуватися для зменшення ризику розвитку раку товстого кишечника, у тому числі при сімейному поліпозі товстого кишечника.[5][15] Проводилися дослідження по використанню целекоксибу для лікування хвороби Альцгеймера та бічного аміотрофічного склерозу, але застосування целекоксибу при цих захворюваннях виявилось неефективним.[12] Проте в експериментальному застосуванні целекоксибу при шизофренії, біполярному афективному розладі та депресивних розладах виявлено позитивний вплив препарату[16][17][18][19][20], який обумовлюється впливом целекоксибу на дегенеративні процеси в нервовій системі, пов'язаних із запальними процесами.[12] Негативною рисою целекоксибу є його погана здатність до розчинення у воді, тому препарат застосовується виключно перорально.[6] Хоча немає даних за вплив целекоксибу на передчасне закриття артеріальної протоки, препарат не рекомендується до застосування при вагітності.[5]

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Целекоксиб відносно повільно, але добре всмоктується при пероральному застосуванні, біодоступність препарату згідно більшості досліджень становить 75%[5][6] (частина джерел називає цифру 99%[21])складає близько 100%[2]. Максимальна концентрація препарату в крові досягається протягом 2—3 годин.[2][5] Целекоксиб майже повністю (на 97%) зв'язується з білками плазми крові.[2][5] Целекоксиб добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр.[11] Препарат проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко.[2][5] Метаболізується целекоксиб у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться целекоксиб з організму переважно із калом у вигляді метаболітів, частина препарату виводиться із сечею. Період напіввиведення целекоксибу становить 8—12 годин[2][21] (у середньому 11 годин[4]), даних за збільшення цього часу у осіб похилого віку та у хворих із вираженими порушеннями функцій печінки та нирок немає.[5]

Показання до застосування[ред. | ред. код]

Целекоксиб застосовується для лікування больового синдрому та запального процесу при ревматологічних захворюваннях (ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондилоартриті, остеоартрозі).[2][22]

Побічна дія[ред. | ред. код]

Характерними побічними ефектами, які спостерігаються при застосуванні целекоксибу, як і при застосуванні інших препаратів із групи коксибів, є побічні ефекти з боку серцево-судинної системи. Хоча целекоксиб, на відміну від іншого препарата групи коксибів — рофекоксиба, значно менше впливає на показники артеріального тиску та інші показники серцево-судинної системи[5][11][13], за даними частини клінічних досліджень при застосуванні целекоксибу частота серцево-судинних ускладнень може становити 37%.[14] Серед побічних ефектів з боку серцево-судинної системи найчастіше спостерігаються нестабільність артеріального тиску, периферичні набряки, прогресування серцевої недостатності, тахікардія, аритмія[2][13][22]; рідше можуть спостерігатися інфаркт міокарду, інсульти, смерть від кардіоваскулярних причин.[11][12]

З боку травної системи при застосуванні целекоксибу спостерігається менше побічних ефектів, ніж при застосуванні більшості інших нестероїдних протизапальних препаратів.[5][6][12] Найчастіше з боку травної системи (більше 1% випадків) спостерігаються наступні побічні ефекти: біль у животі, діарея, метеоризм, нудота; рідше спостерігаються порушення функції печінки, блювання, печія; рідко (0,01—0,1%) спостерігаються загострення виразкової хвороби, ерозивний езофагіт, панкреатит, перфорація кишечника; вкрай рідко спостерігаються шлунково-кишкові кровотечі, печінкова недостатність.[2][5][22] Серед інших побічних ефектів можуть спостерігатися[2][22]:

Протипокази[ред. | ред. код]

Целекоксиб протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату та інших нестероїдних протизапальних препаратів, загостренні виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишковій кровотечі, порушеннях згортання крові, виражених порушеннях функції печінки та нирок, бронхіальній астмі зі супутнім поліпозом носа та непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти, важкій серцевій недостатності і діагностованою ІХС, облітеруючих захворюваннях судин нижніх кінцівок, вагітності та годуванні грудьми, дітям до 18 років.[2][22]

Форми випуску[ред. | ред. код]

Целекоксиб випускається у вигляді капсул по 0,05;0,1; 0,2 та 0,4 г.[23]

Скандали, пов'язані з целекоксибом[ред. | ред. код]

11 березня 2009 року Скотт Ройбен[en], колишній керівник клініки анестезіології та гострого болю Університету Тафтса, заявив про підробку представниками фармацевтичних компаній результатів клінічних досліджень лікарських препаратів, серед яких називались целекоксиб та рофекоксиб (Віокс). Представники компанії «Pfizer» відповіли на це звинувачення заявою, що компанія розчарована заявою Скотта Ройбена, і компанія «Pfizer» завжди підтримувала його дослідження, коли він працював у медичному центрі з найвищою довірою та мав бездоганну репутацію вченого-дослідника.[24]

Виключний патент на першу торгову марку целекоксибу — «Целебрекс» — у США належав компанії «Pfizer», та офіційно діяв до березня 2014 року.[10] По закінченні терміну цього патенту три фармацевтичні компанії — «Teva», «Actavis» та «Mylan» оголосили про намір зареєструвати генеричний препарат целекоксибу в США власного виробницства[10][23], що спричинило тривалі судові позови фармацевтичних компаній до FDA та компаній-конкурентів. Спочатку FDA продовжила дію патенту на целебрекс до 2 грудня 2015 року, але суд штату Вірджинія скасував це рішення, що дозволило вищеназваним компаніям розпочати продаж генеричного целекоксибу на теренах США.[10][23]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Державний реєстр лікарських засобів України. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 27 жовтня 2015.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н http://compendium.com.ua/akt/67/33382/celecoxibum [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б в http://rheumatology.org.ua/blog/383/?print=1 [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ а б в Нестероидные противовоспалительные средства [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Коксибы — революция или эволюция? [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ а б в г д Целекоксиб — первый специфический ингибитор циклооксигеназы-2 [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Патент US6048850A на «Method of inhibiting prostaglandin synthesis in a human host» - Google Patents
  8. ↑ Linda Thomson (28 жовтня 2009). Judge orders Pfizer to pay BYU $852K for suit delays. Deseret News. Архів оригіналу за 31 жовтня 2009. Процитовано 27 жовтня 2015. (англ.)
  9. ↑ http://www.accessdata.fda.gov/scripts/cder/drugsatfda/index.cfm?fuseaction=Search.DrugDetails [Архівовано 2014-08-13 у Wayback Machine.] (англ.)
  10. ↑ а б в г Пфайзер намерена опротестовать решение суда по патенту на Целебрекс [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ а б в г д е Целекоксиб при острой боли [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. ↑ а б в г д е ж и ЦЕЛЕКОКСИБ: ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ И БЕЗОПАСНОСТИ ВО ВТОРОМ ДЕСЯТИЛЕТИИ XXI ВЕКА [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ а б в г Целекоксиб, эторикоксиб, мелоксикам и нимесулид: достоинства и недостатки [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. ↑ а б Bhala N, Emberson J, Merhi A, Abramson S, Arber N, Baron JA, Bombardier C, Cannon C, Farkouh ME, FitzGerald GA, Goss P, Halls H, Hawk E, Hawkey C, Hennekens C, Hochberg M, Holland LE, Kearney PM, Laine L, Lanas A, Lance P, Laupacis A, Oates J, Patrono C, Schnitzer TJ, Solomon S, Tugwell P, Wilson K, Wittes J, Baigent C (31 серпня 2013). Vascular and upper gastrointestinal effects of non-steroidal anti-inflammatory drugs: meta-analyses of individual participant data from randomised trials. Lancet. 382 (9894): 769—79. doi:10.1016/S0140-6736(13)60900-9. PMC 3778977. PMID 23726390. (англ.)
  15. ↑ Rial NS та ін. (Aug 2012). Clinical end points for developing pharmaceuticals to manage patients with a sporadic or genetic risk of colorectal cancer. Expert Rev Gastroenterol Hepatol. 6 (4): 507—17. doi:10.1586/egh.12.23. PMID 22928902.
  16. ↑ Fan X, Song X (Лютий 2013). Review: non-steroidal anti-inflammatory drugs may reduce schizophrenia symptom severity in the short term when added to antipsychotics (PDF). Evidence-Based Mental Health. 16 (1): 10. doi:10.1136/eb-2012-100865. PMID 23093694. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 29 жовтня 2015. (англ.)
  17. ↑ Müller N, Myint AM, Krause D, Weidinger E, Schwarz MJ (April 2013). Anti-inflammatory treatment in schizophrenia. Progress in Neuro-Psychopharmacology & Biological Psychiatry. 42: 146—53. doi:10.1016/j.pnpbp.2012.11.008. PMID 23178230. (англ.)
  18. ↑ Na KS, Lee KJ, Lee JS, Cho YS, Jung HY (Січень 2014). Efficacy of adjunctive celecoxib treatment for patients with major depressive disorder: a meta-analysis. Progress in Neuro-Psychopharmacology & Biological Psychiatry. 48: 79—85. doi:10.1016/j.pnpbp.2013.09.006. PMID 24056287.
  19. ↑ Rosenblat JD, Cha DS, Mansur RB, McIntyre RS (Січень 2014). Inflamed moods: A review of the interactions between inflammation and mood disorders. Progress in Neuro-Psychopharmacology & Biological Psychiatry. 53C: 23—34. doi:10.1016/j.pnpbp.2014.01.013. PMID 24468642. (англ.)
  20. ↑ Fond G, Hamdani N, Kapczinski F, Boukouaci W, Drancourt N, Dargel A, Oliveira J, Le Guen E, Marlinge E, Tamouza R, Leboyer M (Березень 2014). Effectiveness and tolerance of anti-inflammatory drugs' add-on therapy in major mental disorders: a systematic qualitative review. Acta Psychiatrica Scandinavica. 129 (3): 163—79. doi:10.1111/acps.12211. PMID 24215721. (англ.)
  21. ↑ а б Опыт применения препарата ревмоксиб (целекоксиб) у пациентов с остеоартрозом[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
  22. ↑ а б в г д http://www.vidal.ru/drugs/molecule/1160 [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  23. ↑ а б в В США стал доступен генерик препарата Целебрекс для лечения остеоартроза и ревматоидного артрита. Архів оригіналу за 19 червня 2016. Процитовано 29 жовтня 2015.
  24. ↑ Winstein, Keith J. (11 березня 2009). Top Pain Scientist Fabricated Data in Studies, Hospital Says. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 29 жовтня 2015. (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Целекоксиб&oldid=39293103