Ехоїзм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ехоїзм (англ. Echoism) — протилежністю нарцисизму. Стан, коли людина ніколи або рідко відчуває себе самостійною, зосереджена на інших жертвуючи власними потребами, також під час цього може відчувати депресію чи тривогу.[1] У той час, як егоїзм/нарцисизм стосуються динаміки влади та підлеглості/владності, Педерсон стверджує, що альтруїзм/ехоїзм стосуються динаміки приналежності[en] та прив'язаності/байдужості.

У Педерсона є два типи ехоїстів: «суб'єктний альтруїст» і «об'єктний альтруїст»; перший стурбований приналежністю інших і любов'ю до них; другий стурбований своєю власною приналежністю та любов'ю. «Суб'єктний альтруїст» має наступні ознаки: соромливість, любов до людей або догоджання людям, жертва своїми бажаннями в замін на допомогу іншим, заохочення сторонніх стати близькими, або бути покірним помічником стороннього. «Об'єктний альтруїст»: компанійність, "людина людей" ("душа компанії"), намагання здаватись цікавим, що ґрунтується на бажанні вписатися, тобто не бути стороннім/аутсайдером, або ґрунтується на бажанні бути унікальним як близький/інсайдер. Обидва типи ехоїзму демонструють проблеми з підпорядкуванням, проблемами з відмовою (можливість сказати "ні"), а також бажання уникнення конфлікту.[2]

Історія

[ред. | ред. код]

Термін, назва якого походить від німфи Ехо з грецьких міфів; коханка Нарциса, проклята повторити останні слова, які вона чує. Термін був введений психоаналітиком Діном Девісом.[3]

Фрейд протиставляв природний розвиток активно-егоїстичних і пасивно-альтруїстичних тенденцій в особистості, як нарцисизм у першому, та як ехоїзмом у другому (за назвою Тревора Педерсона).[2]

Коли егоїстична особа може відмовлятись любити, у випадку нарцисизму; то альтруїстична особа може відмовлятися від змагання або своєю «волі», у випадку ехоїзму. Індивід спочатку має неамбівалентні стосунки злиття з авторитетними або любовними фігурами, які характеризуються егоїстичними або альтруїстичними потягами. По-друге, індивід може відійти від авторитетів чи любовних фігур, що призводить до повторень амбівалентних, нарцистичних чи ехоїстичних відносин. У третій частині індивід стає мертвою чи відсутньою батьківською фігурою, яка ніколи не повертає любов до дитини яка через це набуває рис ехоїста, або перебуває для дитини самопроголошеною "ідеальною", "грандіозною батьківською фігурою" як нарцис.[2]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. PhD, Susan Krauss Whitbourne; ABPP. The Narcissism Test | Psychology Today United Kingdom. www.psychologytoday.com (брит.). Процитовано 12 лютого 2023.
  2. а б в Pederson, Trevor; The Economics of Libido: Psychic Bisexuality, the Superego, and the Centrality of the Oedipus Complex (Karnac, 2015)
  3. "Davis, Dean. (2005). Echo in the Darkness. The Psychoanalytic Review, 92(1):137-151."

Посилання

[ред. | ред. код]
  • The Echo Society (UK) — група підтримки, створена для допомоги жертвам нарцисичного насильства.
  • Malkin, Craig, Rethinking Narcissism: The Bad-and Surprising Good-About Feeling Special (Harper Wave, 2015) isbn 978-0062348104
  • Pederson, Trevor, The Economics of Libido: Psychic Bisexuality, the Superego, and the Centrality of the Oedipus Complex (Karnac, 2015)