Смереківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Смереківка
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Львівський район
Громада Перемишлянська міська громада
Код КАТОТТГ UA46060330500018542
Основні дані
Населення 269
Площа 2,35 км²
Густота населення 114,47 осіб/км²
Поштовий індекс 81234
Телефонний код +380 3263
Географічні дані
Географічні координати 49°39′35″ пн. ш. 24°49′02″ сх. д. / 49.65972° пн. ш. 24.81722° сх. д. / 49.65972; 24.81722Координати: 49°39′35″ пн. ш. 24°49′02″ сх. д. / 49.65972° пн. ш. 24.81722° сх. д. / 49.65972; 24.81722
Середня висота
над рівнем моря
315 м
Водойми Гнила Липа
Місцева влада
Адреса ради 81234, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Дунаїв
Карта
Смереківка. Карта розташування: Україна
Смереківка
Смереківка
Смереківка. Карта розташування: Львівська область
Смереківка
Смереківка
Мапа
Мапа

CMNS: Смереківка у Вікісховищі

Смереківка(Віцин), монастир Василіян на австрійській мапі фон Міга 1780-х років[1]
Палац в с. Смереківка

Смере́ківка (до 1946 року — Відень[2] (Віцинь), ще раніше — Віцин, пол. Wicyń) — село в Україні, в Львівському районі Львівської області. Населення становить 269 осіб. Орган місцевого самоврядування - Перемишлянська міська рада.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка в документах — 3 жовтня 1389: король Владислав ІІ Ягайло надав село у власність шляхтича Миколая з Гологір (Гологорів), за що той повинен був посилати на кожну військову виправу одного воїна, озброєного списом, і 4 лучників [3]. Грамота короля написана в Колодному біля Львова (це майже напевне, тепер Велике Колодно — село Кам'янко-Бузького району).

На 15 вересня 1441 р. селом володів шляхтич Гологірський.[4]

В середині XVI cт селом володів львівський архієпископ.[5]

Давніше в селі діяв монастир Василіян, який був розібраний в XIX столітті після пожежі.[6]

Боротьба ОУН-УПА[ред. | ред. код]

У вересні 1944 року в лісі біля села Віцинь (Смереківка) перебувала сотня УПА «Риболовці»[7][8]

В с. Віцинь є лагер приблизно 120 в'язнів, самі східняки. Для охорони є ок[оло] 60 бійців. Лагер є приміщений в лісі між с[елами] Віцинь і Коропець. В'язні працюють при лісових роботах і пасуть коней. Харчування в цьому лагері дуже погане. Є часті випадки втечі. В'язні ходять по селах і просять харчів. З ними також ходить охорона. В останніх днях місяця липня [1946 р.] до цего лагеру довезли ще 20 арештованих зі золочівської тюрми.

Наприкінці травня — початку червня 2020р палац Едерів в селі Смереківка було продано за 750 тис. грн. Новим власником став киянин Олег Кушвара[9][неавторитетне джерело]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. First Military Survey (1763-1787) | Mapire - The Historical Map Portal. mapire.eu (англ.). Процитовано 26 лютого 2018.
  2. РСР, Президія Верховної Ради Української. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 18.7.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Львівської області» — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Процитовано 2 березня 2024.
  3. Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 2. — 295 с. (пол., лат.) с. 31-32, XIX.
  4. Підтвердна грамота підкоморія Львівської землі Вовчка Петра з Клодна акту розмежування с. Дунаїв Львівського повіту, власності львівського архієпископа, і с. Віцинь, власності шляхтича Гологірського
  5. Смерека, Богдан (2016). ОПИСОВО-СТАТИСТИЧНІ ДЖЕРЕЛА ПРО ЗАСЕЛЕННЯ ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ЛЬВІВСЬКОЇ ЗЕМЛІ РУСЬКОГО ВОЄВОДСТВА У XVI–XVIII ст. Київ. с. 189.
  6. Зілінко Р. Іконостас Озернянський // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 680–681. — ISBN 966-528-197-6.
  7. ВоЄННА ОКРУГА УПА “Лисоня” 1943-1952 Документи і матеріали Літопис УПА Нова серія, том 20. Київ- Торонто. 2012. с. 493.
  8. ЗОЛОЧІВСЬКА ОКРУГА ОУН: Документи і матеріали референтури СБ. 1944—1951
  9. М.Назарчук, М.Назарчук (2020 4 червня). Нова доба.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]