Пошта (оповідання)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пошта
Почта
Жанр оповідання
Форма оповідання
Автор Антон Павлович Чехов
Мова російська
Написано 1887
Опубліковано 1887

«Пошта» (рос. Почта) — оповідання А. П. Чехова, вперше опубліковане у 1887 році.

Історія публікації й критика[ред. | ред. код]

Оповідання А. П. Чехова «Пошта» написаний в 1887 році, вперше опублікований в 1887 році «Петербурзької газеті» № 252 від 14 вересня з підписом А. Чехонте, в 1890 році увійшов до збірки «Похмурі люди», зібрання творів А. Чехова, видаване А. Ф. Марксом.

За життя Чехова розповідь переводився на сербськохорватська і шведська мови.

Розповідь подобався письменнику А. В. Эртелю, який зазначав: «Нонешним влітку я мав нагоду познайомитися з книжкою його останніх оповідань, і, що Вам скажу, це великий талант. Мало того, в ньому є і серйозний зміст, хоча воно і не завжди уловливается казенною меркою „напряму“. Так, у багатьох оповіданнях останнього томика з такою силою вказана трагічна влада „дрібниць“ — „Почтальоне“, доктора, що дав ляпаса фельдшеру, — що, право, варто всякого напрямку». З цієї розповіді Ертель став високо цінувати А. П. Чехова як письменника.

Публіцист Н. К. Михайлівський посилаючись на розповідь, звертав увагу на байдужість Чехова, випадковість тим. Він писав: «Нікому, рішуче нікому ні тепла, ні радості, хоча саме в цьому оповіданні бубонці так мило пересміюються із дзвіночками»[1].

Критик П. Краснов поява образу «похмурого людини» в оповіданні Чехова пояснював вульгарністю і нудьгою, що панують у суспільстві[2].

Ф. Пактовский писав, що оповіданні «Пошта» Чехів "змальовує важкі моменти життя тих людей, яким доля дала доля лише нужду, важку роботу за шматок хліба, але не дала надії на краще в їхньому становищі.

Сюжет[ред. | ред. код]

Дія оповідання відбувається рано вранці взимку в міському поштовому відділенні. Листоноша Ігнатьєв збирається відвозити на станцію до потягу на конях поштові відправлення. Приймальник попросив прихопити на станцію по шляху задарма його племінника Михайло — студента. Листоноша погодився. Незважаючи на темряву, вони скочили на тарантас і поїхали. Дорога на станцію проходила через ліс.

По дорозі студент намагався завести розмову з листоношею, але марно. За містом з ними трапилася пригода. Тарантас несподівано підскочив, коні злякалися і понесли. Студент боляче вдарився, а листоноша і речі випали з тарантас. Виїхавши з лісу, трійка коней зупинилася. Ямщик завантажив випав валізу, листоноша сів на своє місце і вони знову поїхали на станцію.

Студент знову намагався розговорити листоноші, але той сказав: «Як ви любите говорити, їй-богу! Хіба не можете мовчки їхати?» Нарешті вони приїхали на станцію і стали чекати приїзду поштового поїзда.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Чехов А. П. Почта // Чехов А. П. Полное собрание сочинений и писем: В 30 т. Сочинения: В 18 т. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1974—1982.
  • Voir Dictionnaire Tchekhov, page 239, Françoise Darnal-Lesné, Édition L'Harmattan, 2010, ISBN 978 2 296 11343 5.
  • La Poste, traduit par Édouard Parayre, Éditions Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade, 1970, ISBN 2-07-010550-4

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Русские ведомости», 1890, № 104, 18 апреля
  2. «Труд», 1895, № 1, стр. 207